Славетні імена: Олександр Богомолець

   Олександр Олександрович Богомолець - основоположник вітчизняної школи патофізіологів, академік (1929) і президент Академії наук СРСР, член багатьох академій та наукових товариств, заслужений діяч науки України (1943), Герой Соціалістичної Праці (1944), лауреат Державної премії СРСР (1941).

    Олександр Богомолець народився 25 травня 1881 року у Лук'янівській в'язниці (м. Київ), де відбувала покарання за свої політичні погляди його мати - Софія Богомолець. Навчався в Ніжинській, а потім у Київській гімназіях. Зацікавлення проблемами криміналістики привело його на юридичний факультет Київського університету. Пізніше перевівся на медичний факультет Одеського університету. Під час навчання О. Богомолець познайомився з І. Мечниковим та І. Сєченовим, які помітно вплинули на подальший вибір його життєвого шляху. Закінчивши з відзнакою університет, О. Богомолець залишився асистентом на кафедрі загальної патології. Він блискуче захистив у Військово-медичній академії в Петербурзі дисертацію, яка була першим експериментальним дослідженням з питань зовнішньої секреції кори надниркових залоз.

    Своє життя вчений присвятив самовідданій праці у сфері біологічної науки та медицини. Основне місце в науковому доробку О. Богомольця посідає вчення про фізіологічну систему сполучної тканини.

      У 1911 - 1925 роках О. Богомолець - професор Саратовського університету. Згодом -  професор медичного факультету Другого Московського університету, директор Інституту гематології та переливання крові. Педагогічну діяльність О. Богомолець успішно поєднував з науково-організаційною. За його активною участю була розроблена технологія консервації крові, яка і досі використовується в практичній медицині.

     У 1929 році О. Богомольця обрано дійсним членом, а через рік - президентом Всеукраїнської Академії наук (ВУАН). Він переїздить до Києва. За його ініціативи у 1941 році було відкрито перший у світі диспансер по боротьбі з передчасним старінням, на базі якого в 1958 році створено Інститут геронтології. Він автор численних праць з ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету та алергії, раку, старіння організму.

         Хвороба легень вченого загострилася в липні 1946 року. Спроби друзів і колег зупинити її виявилися безуспішними. 17 липня 1946 року академік Олександр Богомолець продиктував останні розпорядження синові, Олегу Олександровичу, а 19 липня його не стало.

    Похований академік в парку, посадженому ним і його учнями, біля будинку, де він жив.
    Нині ім'я видатного українського патофізіолога Олександра Богомольця відоме у всьому світі. Президією Академії наук України  засновано премію імені О. О. Богомольця. Його ім'я присвоєно Інституту фізіології НАН України та Національному медичному університетові.