WE ARE TOGETHER

"Все, що мав, присвятив я, разом із собою, на хвалу і служінню Богові".                                                                                                                                                                                                                           П. Могила.                                                         Майбутній митрополит походив зі старовинного молдавського роду Могил. Народився Петро Симеонович в сім'ї господаря Валахії, а потім і Молдавії Симеона Могили.    Початкову освіту юнак здобув у вчителів Львівського православного братства, організованого для захисту та збереження православної віри. Після переїзду юнак продовжив навчання в Польській академії в Замості, а також навчальних закладах Голландії і Парижу. Вільно володіючи грецькою та латинською мовами, він швидко опанував богословську науку.    У 1621 році брав участь у Хотинській битві. Вже тоді хотів присвятити себе служінню Богові, православ'ю і

       Олександр Степанович Курбас народився 25 лютого 1887 року у селі Старий Скалат  Підволочиського району Тернопільської області  в родині акторів Яновичів.      1900 року хлопчик пішов до третього класу Тернопільської класичної гімназії з українською мовою навчання.     Навесні 1907 року Лесь Курбас закінчує гімназію і вступає на філософський факультет Віденського університету.     На початку 1911 року Курбас працював у Гуцульському театрі Гната Хоткевича, а з  1912 року Лесь розпочинає професійну театральну діяльність як актор театру "Руська бесіда" під керівництвом Йосипа Стадника. Дебютує в ролі султана Гірея з п'єси М.Старицького "Маруся Богуславка". Наступна його робота - роль Потапа у виставі "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці" того самого автора. Театр гастролює у Тернополі, Бродах, Городку, Белзі, Самборі, Кракові, Стрию, Коломиї, Чернівцях.     Загалом сучасники згадують про Леся Курбаса як про людину інтелігентну, загальної

   "О місячне сяйво і спів солов'я, Півонії, мальви, жоржини! Моря бриліантів, це - мова моя, Це - мова моєї Вкраїни... Це - матері мова. Я звуки твої Люблю, наче очі дитини... О мова вкраїнська!.. Хто любить її, Той любить мою Україну." Володимир Сосюра         "Перша зброя - мова. Виживе мова - виживе вітчизна, бо ж мова є не тільки найважливіший засіб поневолення, а й вірне (разом з ножем та хлібом) - надійне оружжя добування волі, бо геній народу без буяння рідної мови не варт нічого" , - писав український лексикограф ХVІІ століття Павма Беринда.          Немає кращих і гірших, вищих і нижчих мов. Але є мова рідного народу, яку не може замінити жодна інша. Мова рідного народу і найвеличніша, і найсвятіша. А той, хто зневажає її й цурається, обкрадає і себе, і свій народ.          Наша рідна українська мова - одна з найдавніших і найбагатших мов світу.    В рамках загальносистемного літературно-патріотичного бібліофрешу

        Терновим шляхом дійшла Україна до сьогодення. Здавалося, все скінчилося, давно минуло і більше ніхто не пройде шляхом тих кривавих подій. Але у лютому 2014 року на Майдані Незалежності відбулася Революція Гідності. Нас намагалися знищити за бажання мати свободу і самим обирати своє майбутнє.            Десятки відеокамер і фотоапаратів зафіксували, як 20 лютого "беркутівці" розстрілювали неозброєних людей на вулиці Інститутській. Людей, для котрих воля і Україна виявились дорожче за власне життя. Тепер їхні імена на меморіальних плитах. Вони - Герої України. Вони - новий символ незалежності країни, яка так довго йшла до бажаної свободи. Вони - ті, хто допоміг народу зробити "стрибок" у майбутнє, де найвищою цінністю буде Людина.  "Духом предків клянемося, кровію святою Боронити Україну, її щастя й волю. Буйний вітер нашу славу рознесе по світу, У сім'ї великій, вольній починаймо жити. Тут були ми, вічно будем, тут ми є і нині.

   Неоднозначне, часто суперечливе і від цього ще трагічніше сприйняття афганської війни не втратило своєї актуальності і через майже 30 років після виведення Обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану.       "Тяжку данину за авантюру виживаючої з розуму тогочасної компартійної верхівки СРСР заплатила Україна. За останніми даними, в неоголошеній війні взяло участь 160 тисяч 375 солдат і офіцерів з України, що становило 23,8% загальної чисельності воїнів Обмеженого контингенту радянських військ у Афганістані" , - пише у своїй книзі "Там, за Гіндукушем" відомий український прозаїк Анатолій Гай.      Афганська війна лишила тяжки наслідки для України. Не повернулося додому 3360 воїнів: з них - 3280 загинуло, а 80 пропало безвісті чи потрапило у полон, багато залишилося інвалідами.  Забувати досвід історії - злочинно...     Саме сьогодні 15 лютого, коли в нашій державі відзначається День пам'яті жертв війн і миротворчих операції, в бібліотеці

    "Любов - це щастя і цвітіння мрій. Це ніжність рук і їх сором'язливість, Це шепіт тихий, чарівливий твій, І уст твоїх палких сміливість. Це зір далеких сяйво чарівниче І білої акації меди, Це почуття правдиве й віковічне. Любов - це просто я і ти."                                                                Тамара Балакар      І знов настав цей день - одне з найулюбленіших свят року - День Святого Валентина, День всіх закоханих! Ми святкуємо його вже кілька років. І кожного року він стає прекраснішим і цікавішим. Все оригінальніше виглядають романтичні "валентинки", надзвичайними - подарунки для коханих.        У світі немає нічого чарівнішого для душі, ніж звичайна формула "Я + ТИ = ЛЮБОВ" . Де тільки її не викарбовують: на деревах і на лавах, на асфальті і на парканах, на шкільних партах і на кріслах у кінотеатрі... Той, хто пише, надіється... Це сигнал любові, надісланий у всесвіт коханої люди

Сьогодні Японія святкує День заснування держави ( Кенкоку кіненбі) , який в країні є національним святом і відзначається щорічно 11 лютого.  У цей день японці святкують день заснування нації та імператорської династії. В основі свята лежить традиційний японський новий рік, що відзначався за місячно-сонячним календарем. За легендою, саме в цей день - перший день першого місяця - у 660 році до нашої ери престол посів легендарний перший монарх Дзімму, міфічний праправнук синтоїстської богині Аматерасу, котрий і започаткував відтоді безперервну династію. Свято почали відзначати наприкінці ХІХ ст., в епоху Мейдзі (1867-1912) як День заснування імперії, щоб підкреслити божественне походження японської імператорської сім’ї.  Спочатку свято називалося Кігенсецу (День заснування імперії) і асоціювалося з радикально правими ідеями довоєнного імперіалізму і націоналізму. Після капітуляції Японії у Другій світовій війні та її подальшої окупації союзними військами, День заснування імперії

     З давніх-давен гарні стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя були основними у житті. І про це говорить народна мудрість: "Добро довго пам'ятається", "Все добре пам'ятай, а зла уникай", "Перший крок до добра - не роби зла" та багато інших.     Людина - творець добра. І у характері нашого народу - доброта і чуйність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину. " Краси й Добра єднання нехай - буде всюди. І стане менше горя й бід. Бо недарма казали мудрі люди: Добро й Краса - вони врятують світ".       Про справжні людські цінності про те, як слід поводитися, щоб іншій людині було добре від лагідного слова, вчинку, уваги, йшлося під час проведення тематичної години "Твори добро, красу і радість" .    Відомий український педагог Василь Сухомлинський писав: "Краса - це радість твого життя. Людина стала людиною тому, що побачила глибину блакитного неба... ніжну стеблинку і голу

     Археолог, мистецтвознавець, музеєзнавець Микола Макаренко народився 4 лютого 1877 року у селі Москалівка на Сумщині у родині волосного писаря. Початкову освіту здобув писаконівській школі, освіту художника і археолога - у Санкт-Петербурзі, де закінчив Самсонівське училище. Працював у Петербурзькому археологічному інституті. Брав активну участь у діяльності Українського товариства ім. Т.Шевченка у Санкт-Петербурзі.     У 1906 - 1914 роках Микола Омелянович працював у Центральному училищі технічного малювання, директором якого був видатний російський живописець, мандрівник, археолог Микола Костянтинович Реріх.     В 1919 році М.О. Макаренко на запрошення Всеукраїнської академії наук (ВУАН) переїхав до Києва і очолив секцію мистецтв. Був головою Археологічної секції ВУАН, активно працював в академічних комісіях Старого Києва, Правобережної України, Софійській, у Всеукраїнському археологічному комітеті тощо.     Як досвідчений музеєзнавець М.Макаренко брав участь у створенні