WE ARE TOGETHER

      В житті кожного народу постають події, що мають величезний вплив на його розвиток.     Більше тисячі років відділяє нас від тих часів, коли Київська Русь прийняла християнство.   Християнство до кінця першого тисячоліття стало світовою релігією, яку сповідали Візантія і Західна Європа, що оточували Київську Русь. Інтерес до цієї релігії зростав. Вона поступово здобувала авторитет, ставала показником цивілізованості. У Київській  Русі тоді ж панувало ще пізнє язичництво, яке  багатьма сприймалося болісно. Відчувалася ізольованість держави від світового співтовариства, яка потребувала змін у галузі релігії, духовного та суспільного життя взагалі.        Український історик М.Брайчевський твердить,   що вже в 60-х роках ІХ століття після переможного походу князя Аскольда на Константинополь відбулося так зване "Аскольдове хрещення" Київської Русі. Проте не можна вважати цю ініціативу масовим хрещенням країни. Приймає нову релігію й княгиня Ольга, мати князя Володимир

   Володимир Святославич (Великий) - київський князь, один із найвидатніших державних діячів України-Русі. Впровадив християнство як державну релігію. Об'єднав і зміцнив Київську Русь, надав їй сталих державно-організаційних форм, забезпечив провідну роль у Східній Європі.    Володимир - син князя Святослава Ігоровича, онук великої київської княгині Ольги. З 969 року князював у Новгороді Великому. Після загибелі в міжусобних зіткненнях братів Ярополка і Олега посів у 980 році київський княжий стіл. Політика Володимира як великого князя київського була спрямована на централізацію держави, об'єднання розрізнених східнослов'янських племен. Посадивши своїх синів у різних землях, він започаткував династичне управління. У роки його князювання в цілому завершилося формування Давньоруської держави. Він провів адміністративну реформу, удосконалив законодавство, запровадив "Закон Земляний".     Водночас Володимир усвідомлював  роз'єднаність всередині самої держави

          "На світі білому єдине, Як і Дніпрова течія, Домашнє вогнище родинне, Оселя наша і сім'я".      8 липня в Україні відзначається День родини. Рід, родина, сім'я, родинні стосунки - це основи існування і життя людини. Сім'я, добрі стосунки в ній відіграють важливу роль в житті кожного. "Де згода в сімействі, Де мир, а не війна, Щасливі ті, блаженна сторона"                                     Г.Сковорода    Життя сучасної української родини нерозривно пов'язане з національними традиціями і звичаями, цінностями і уявленнями, що склалися в українського народу ще в давні часи. Вони мають міцне історичне коріння та передаються із покоління в покоління. Кожна нова сім'я зберігає народні традиції, традиції своїх прадідів, дідів та батьків та примножує їх власними.      Традиційно українська родина була великою: під одним дахом жили кілька сімей. Величезну роль в ній відігравали прадіди,

         "Прекрасний час дозрілості плодів,  Як сонце, кожну цяточку налито!.. Поглянь навкруг: весь край помолодів.  Літо..."                                                Олексій Мусієнко        Липень - середина літа, період ягід, грибів та масової косовиці сіна. У повітрі пливуть медові пахощі квітучих лип. Їх аромат нагадує про те як швидко лине час. Здається, ще вчора ми дивувалися з терпкого запаху черемхи, а сьогодні вже у розпалі літо. Над липами дзижчать бджоли. Немає меду, солодшого за липовий. Тому на Україні цей місяць називають липнем. Але у деяких місцевостях цей місяць називали також: дощовик, грозовик (через погоду), косень, сінокос (бо косили сіно), ілевей, ілюх (через свято Іллі). Стародавні письмові джерела містять також римську назву - іюль, на честь імператора Юлія Цезаря.      Липневий ліс - це справжня скатертина самобранка. На пагорбах видимо-невидимо суниць. Дуже хочеться поласувати. Достигла малина. В