WE ARE TOGETHER

6 червня 2023 року рф зруйнувала Каховську ГЕС. росіяни підірвали машинну залу, через що станція за лічені години пішла під воду. Масштаби катастрофи та її наслідки для флори та фауни нашої країни поки складно усвідомити. Тисячі людей залишилися без житла - для кожної з таких родин цей досвід став особистою "затонулою Атлантидою". І цей жахливий теракт вже не перший акт екоциду від рф /срср. Каховська ГЕС – п’ята в Україні за розмірами, а також найбільша за площею мілководдя. Її будівництво тривало п’ять років: з 20 вересня 1950-го по 18 жовтня 1955 року. Каховську ГЕС спорудили ціною затоплення земель з унікальною історичною цінністю - Великого Лугу. У цій місцевості розташовувалася низка Запорізьких Січей. Тож примари козацької минувшини зникли у глибинах Каховського моря. Тоді було затоплено понад 150 тисяч гектарів землі. Це була перша руйнація росіянами півдня України та його історичної пам’яті.  Про цей злочин над культурною спадщиною написав кінорежисер Олександр Довже...

#я_вас_люблю,  мої найкращі читачі!  Люблю пана Володимира з Донецька. Йому 85. Півроку тому його діти вивозили вже з повністю знищенного міста. А він з першого кроку в бібліотеку і до сьогодні - найактивніший читач творів Василя Шкляра, Романа Іванничука, Володимира Малика, Юрія Винничука, Олександра Білінського, Тімоті Снайдера, Литовченків, Андрія Кокотюхи.... Люблю пані Валентину (їй 93 і вона красива та активна!), яка перечитала вже всього  Ліона Фейхтвангера,  Володимира Лиса, Богдана Лепкого, Володимира Винниченка, Марію Матіос, Оксану Забужко, Валентина Чемериса... Люблю пана Юрія - вчителя фізкультури однієї зі шкіл Донецької області. Він не жаліється (чоловік же!) , але ж я бачу - він після контузіії, погано чує. Але, принаймі за тиждень, прочитують з дружиною книжок 10-1'5.  Люблю пані Наталю із Солеоару  та її маму . Пані Наталя  розказує про знищений рашистами Соледар, про втрачене своє житло... Плачемо з нею разом. Добираємо книжки (щось ...

  "Україна була до того,  як з'явився цей ворог.  Україна буде й після нього.  Слава Україні"  (Президент України Володимир Зеленський.  10 жовтня 2022 року) Сьогодні читачі  часто  просять порекомендувати книги з історичної тематики. Намагаюся пропонувати перевірене і найкраще. Тут і художні твори, і нон-фікшн.  Однією з таких книг, яка  значно краще дає розуміння української історії -  " Україна: історія" (" Ukraine: A History")   канадійського історика українського походження   Ореста Мирославовича Субтельного.  Грунтовне висвітлення нашої історії від найдавніших часів до серпня 1991 року. Українською мовою книгу було перекладено нашим мовознавцем Юрієм Шевчуком, який працював тоді у Гарвардському університеті і опубліковано 1991 року.  Таким чином у перші місяці нашої незалежності ми і побачили нову "Історію України" написану Орестом Субтельним. Микола ­Жулинський так відгукнувся про книгу: "...тоді, наперед...

"Чорний Ворон. Залишенець" неперевершеного Василя Шкляра вже багато років залишається для мене дійсно національним бестселером! Ця історія крає мені серце ще з 2014 року. Саме тоді я вперше прочитала цей роман. Сьогодні ж, із початком повномаштабної війни та агресії рф проти України, гасло холодноярців "Воля України, або смерть", горить в моєму серці чорно-червоним вогнем. Василь Миколайович багато років працював над цією книгою і вона містить багато історичних фактів. Загалом твір охоплює події між 1920 і 1924-1925 роками. Автор виконав грандіозну роботу, вивчаючи матеріали, відвідуючи історичні місця й людей, які так чи інакше допомагали написанню цієї розповіді. Також в основу роману покладено дійсні історичні документи, зокрема, із розсекречених архівів кдб. Але написано цей історичний роман без академічної нудності, живо та цікаво. Читається легко. Мова - прекрасна, мова зачаровує своєю красою. Основні меседжи роману: Україна. Рідна земля. Боротьба. Воля. Хол...

Декілька днів тому (розставляючи книжки на полицях) випадково зауважила собі, що чомусь з усіх видань Ірен Роздобудько саме ця книга  "Зів'ялі квіти викидають" останнім часом  стала менш запитуваною. Перечитала цю історію зі ще більшим розуміння.   Історію про те, що зів’ялі квіти, які зберігаються в душі у вигляді жалю за минулим або нездійсненним, треба викидати. Історію двох актрис, колишніх «зірок» радянського кіно, і однієї молодої жінки Стефки, що доглядає за ними в притулку для самотніх акторів.  Все життя ці актриси запекло ворогували між собою, адже були суперницями в коханні до чоловіка, який виявився не вартим ані їх любові, ані їх самопожертви. І тільки наприкінці життя обидві зрозуміли, що могли б бути... найкращими і найвірнішими подругами.  Зрозуміли, що життя, яким би воно не було, - прекрасне і його не варто марнувати на тимчасову метушню... Прочитайте цю історію! Вона нікого з вас  не залишить байдужим!