"Україна пам'ятає і вшановує".

"Все починалося з грому небесного,

Такого жорстокого, такого нечесного,

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому...

І мама мовчазно-бліда, мов стіна...

І тато поволеньки кажуть:"Війна..."

       На неділю, 22 червня 1941 року, призначалося велике спортивне свято з парадом фізкультурників по Хрещатику і відкриттям нового республіканського стадіону імені Хрущова. Свята не сталося... На світанку цього дня на Київ упали перші німецькі бомби...

    На захист міста разом з радянськими військами піднялося все його населення. У виніщувальні батальони  та загони народного ополчення влилося понад 35 тисяч киян, 160 тисяч чоловік будували оборонні укріплення, майже 200 тисяч киян пішли до лав Червоної Армії. Київ швидко перетворився на фронтове місто, промисловість перевели на випуск оборонної продукції, евакуювали на Схід 335 тисяч жителів. Було створено три сектори оборони: до першої лінії Київського укріпрайона збудували другу і третю лінії оборони і підготували до оборони сам Київ. Тим часом майже за три тижні німецькі танки вийшли на рубіж ріки Ірпінь - до першої лінії оборони. Почалися бої за Київ, що тривали 73 дні. Не зважаючи на великі помилки радянського керівництва, звитяжно боролися захисники Києва. Блоковані доти продовжували битися в оточенні. Окремі гарнізони підривали доти зсередини, щоб не потрапити в полон. Ряд дотів фашисти підірвали ззовні разом з захисниками. Далеко за межами Київського укріпрайону відомі подвиги гарнізонів дотів. Героїчно стримував німців гарнізон доту №205 на околиці селища Юрівки, смертю хоробрих загинули бійці доту №131 у селищі Кременище, героїчно боролися річковики Пінської військової флотилії.
   Серед учасників Київської оборони були майбутній маршал І. Х. Баграмян, кореспондент газети "Комсомольська правда" А. П. Гайдар. У боях героїчно загинув командуючий Південно-Західним фронтом М. П. Кирпонос, начальник штабу В. І. Тупіков. У своїх спогадах І. Х. Баграмян пише: "Захисники Києва невпинно йшли вперед, устеляючи шлях трупами фашистських солдатів. Це був страшний шлях, але наші люди йшли і йшли ним, палаючи одним бажанням - відкинути ворога від міста. "Стояти на смерть!" - стало законом захисників Києва". Їм було відомо, що біснуватий "фюрер" готувався 8 серпня приймати парад своїх військ на Хрещатику. Але Київ виявився непідкореним. Спроби гітлерівців подолати 85-кілометровий рубіж оборони міста прямим ударом не вдалися, фашистський план "блискавичної" війни був зірваний. Ворог втратив під Києвом понад 100 тисяч солдатів і офіцерів. Один з офіцерів після закінчення війни назвав битву під Києвом "величезною стратегічною помилкою у східному поході". Оборонці Києва залишили його лише за наказом.

 На ознаменування героїчної оборони міста встановлено медаль "За оборону Києва".
    Пам'ять про героїчних оборонців Києва увічнено в монументах і пам'ятниках міста та його околицях. Пам'ятник генерал-полковнику М. Кирпоносу встановлений на вулиці, що носить його їм'я на Нивках. На набережній Дніпра встановлено пам'ятник морякам-дніпровцям, що загинули в боях під час оборони Києва. У Голосеєві розташовані численні пам'ятні знаки на місцях найзапекліших боїв 1941 року. В Голосіївському парку встановлений пам'ятник учасникам оборони Києва. На багатьох будинках міста є меморіальні дошки, пов'язані з історією оборони Києва, на честь героїв Київської операції 1941 року названі вулиці міста.

"Пливуть по Дніпру пароплави,

Над хвилями чайка ячить,

І пам'ятник Вічної Слави

На схилах крутих височить.

Горіти вогню, не згасати,

Трояндам навколо цвісти - 

Тут сплять наші мужні солдати,

Вклонись ім зі мною і ти".

Цветан Ангелов