"Популяризатор історії України: Іван Крип'якевич"

   Крип'якевич Іван Петрович - український історик, дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка (з 1911), академік АН УРСР (1958). Він народився 25 червня 1886 року в місті Львові у сім'ї священика. У 1904-1909  роках навчався на філологічному факультеті Львівському університету. В студентські роки брав активну участь у боротьбі за українську незалежність, займався культурно-освітньою діяльністю. В 1908 році організував "Просвітній кружок", тісно співпрацював з "Просвітою". Наукову діяльність розпочав під керівництвом Михайла Грушевського і став одним із відомих його учнів. 

  В 1905 році почав друкувати свої наукові статті у періодичному виданні Наукового товариства імені Т. Шевченка. У 1911 році захистив докторську дисертацію на тему "Козаччина і Баторієві вольності". Невдовзі був обраний дійсним членом Наукового Товариства імені Шевченка. Викладав історію в Академічній гімназії у Львові (1912 - 1914), згодом - у гімназіях Рогатина і Жовкви. Він багато співпрацював в українських періодичних виданнях, що виходили в Західній Україні - "Письма з Просвіти", "Молода Україна", "Літературно-науковий вісник" та інших, а також редагував журнали "Дзвіночок" (1911 - 1914) та "Ілюстрована Україна" (1913 - 1914). Окупація Львова російськими військами у вересні 1914 році призвела до закриття всіх українських інституцій краю. Професор Крип'якевич мусив перебиватися випадковими заробітками. У жовтні 1918 році він їде до Києва, дістає призначення на посаду професора Кам'янець-Подільського державного університету (до виконання обов'язків не встиг приступити, бо захворів на тиф).
    Іван Крип'якевич був одним із організаторів і професорів Українського таємного університету у Львові (в умовах польської окупації краю українські навчальні заклади змушені були йти у підпілля), читав на філософському факультеті курси історії України та української історіографії.

  У 1934 - 1939 роках викладав історію України в Богословській академії у Львові. З жовтня 1939 року Іван Крип'якевич  - завідує відділом Інституту історії України АН УРСР. На підставі друкованих праць йому присвоєно вчене звання доктора історичних наук.

    У середині 40-х років розпочалися гоніння на українську інтелігенцію - пошуки "відьом" і "ворогів народу". У 1946 році відділ ліквідовують і шестеро "підозрілих" учених, у тому числі і професора І. Крип'якевича, переводять до Києва науковими співробітниками Інституту історії АН УРСР. Друга половина 40-х років пройшла під знаком цькування вченого за його давніший науковий доробок.
    У 1948 році І. Крип'якевич повернувся до Львова, три роки працював у музеї етнографії та художнього промислу, а у 1951 році перейшов у щойно створений Інститут суспільних наук АН УРСР, який згодом очолив.
     У наукових сферах та серед старшого покоління Іван Крип'якевич відомий насамперед як автор чи співавтор так званої "Історичної бібліотеки", чотирьох фундаментальних праць з історії.
  Помер Іван Крип'якевич 21 квітня 1967 році у Львові. Похований на Личаківськом кладовищі.