"Край Бабиного Яру в небесах..."

   

"Їх тисячі лягло у Бабій Яр глибокий,

І трамбували їх у тім яру кати...

Топтали їх тіла ... Ридали хмари..."

                                                          (В. Сосюра)

   Більше двох років йшла Друга світова війна. Частина території України була вже окупована німецькими військами і 11 липня 1941 року почалася одна з найтриваліших стратегічних операцій радянської армії - героїчна оборона Києва. Але вже 26 вересня останні оборонці Києва залишили місто. І вже 28 вересня 1941 року німецькою окупаційною владою було видано сумнозвісний наказ № 48 про обов’язкову явку єврейського населення міста і його околиць в район Бабиного Яру. 

    Вранці 29 вересня 1941 року десятки тисяч євреїв, українців, циган, росіян - переважно старі люди, жінки, діти, інваліди - рушили до схилів Бабиного Яру. Протягом двох діб це величезне урочище перетворилося на символ загальнолюдської трагедії, жорстокої наруги над тисячами безневинних людей. Починалося биття, знущання, переляканих жертв примушували роздягатися, а потім їх розстрілювали з кулеметів. 29-30 вересня 1941 року німецькі окупанти розстріляли  понад 56 тисяч жителів Києва. Врятувалися лише 29 людей. Ті, що вижили, виступали свідками злочинів фашистів.

  Незадовго до визволення Києва німці, щоб замести сліди злочинів, викопували, спалювали й роздроблювали кістки жертв розстрілів. 

  Фашизм засуджено світовою спільнотою та заборонено. Його жертви й сьогодні у пам’яті рідних, близьких, людства в цілому. Створено кілька монументів загиблим у Бабиному Яру: "Менора", присвячений тим, хто був знищений в останні вересневі дні 1941 року; пам’ятний знак дітям, розстріляним в Бабиному Яру та пропам’ятний хрест на пошану жертвам Бабиного Яру.

   Пам’ять про трагедію увічнена в повісті А.Кузнєцова "Бабин Яр", Д.Гуменної "Хрещатий Яр", симфонії Д.Клебанова й кантаті Є.Станковича, численних поезіях українських і зарубіжних поетів, документальних кінофільмах. 

    До 75-річчя трагедії Бабиного Яру бібліотека провела історичну годину "Край Бабиного Яру в небесах..." для учнів 5-х класів загальноосвітньої школи №67. Виставка-реквієм "Не звільняється пам'ять, Відлунює знову роками" ознайомила користувачів з тими трагічними подіями. 

"Людство, на хвилину зупинися.

У минуле спомин простели.

Над святою пам'яттю схилися

Тих, що безневинно полягли.

То не небо зоряне над нами,

Не вогнів далеких білий жар, - 

То у вічність світиться серцями

Бабин Яр, Бабин Яр..."

  

Пам’ять    священна. Пам’ять - вічна. 

  Пам’ять зобов’язує робити все, аби не допустити повторення трагедії.