"Військовий геній козацької доби: Іван Сірко"

     З іменем Івана Дмитровича Сірка пов'язана боротьба українського козацтва проти турецько-татарського поневолення. Вісім разів Запорозька Січ обирала Сірка кошовим отаманом. Ніхто не зажив такої любові й шани серед січового товариства, як він. Іван Сірко запливав на човнах у Чорне море й заподіював бусурманам чималої шкоди. Він громив на морі кораблі, що пливли з Константинополя до Криму, Азова та в інші місця. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність і відвага поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі.
     Точна дата народження Івана Сірка невідома, але, як стверджують історики, це сталося не раніше 1600 року в Мерефі, що за 24 кілометри від сучасного Харкова. Його рід, хоч і шляхетний, не мав особливого достатку. Проте Іванові Сірку судилося прославити його навічно й заслужити всенародну любов. 
    Деякі історики за талантом порівнювали його з Чингісханом чи Тамерланом. Татари називали Сірка Урус-шайтаном, а росіяни - чортом. Турецький султан, наляканий військовими походами під проводом Сірка, видав фірман (наказ) молитися в мечетях про його погибель.
     Іван Сірко був людиною щиросердною й щедрою. Він жертвував частину військових коштів святим обителям, аби благочестиві старці молилися про запорожців і "покоїли у своїй шпиталі" поранених козаків.
     Незалежний і непереможний лицар, якого не могли впіймати ні турки, ні татари, став жертвою зради. У квітні 1672 року Івана Сірка підступно схопили росіяни. Його спочатку відвезли до Москви, а далі царський уряд без суду й слідства заслав "державного злочинця" до Сибіру, в Тобольськ. Втрутився в цю справу коронний гетьман, а згодом польський король Ян Собеський, який наполягав на звільненні Івана Сірка, вказуючи царю на серйозну загрозу Росії та Польщі з боку Османської імперії. 
    Повернувшись із заслання, Іван Дмитрович очолив перший похід запорозьких козаків проти турецької фортеці на Дніпрі - Аслам-Кермень, а потім - проти турецької фортеці Очаків. Він не знав перепочинку: ледь завершивши один похід, виступав в інший.
     Завершальна воєнна акція уславленого кошового - похід 1680 року. Напередодні Іван Сірко надіслав спеціальне звернення донському козацтву, запрошуючи до спільного походу на Кримське ханство. Це був останній документ мужнього лицаря. Невдовзі він тяжко занедужав і поїхав із Січі за десять верст на пасіку в село Грушівка, де 1 серпня 1680 року відійшов на вічний спочинок. Поховано його було на другий день з гучною гарматною й мушкетною стрільбою. Про сумну подію сповістили народ козацькі кобзарі. Смерть Івана Сірка викликала великий жаль не тільки на Запоріжжі, а й по всій Україні. У народі з покоління в покоління передаються легенди про славетного кошового отамана.