"З відрядження не повернувся: Микола Трублаїні"

       "Людина - це сила духу". Ніби саме про нього, Миколу Петровича Трублаїні, сказані відомі слова В.О. Сухомлинського.

 Доля несправедливо поставилася до письменника, відрахувавши йому лише 34 роки. Але це були години, дні, місяці невтомних пошуків і пізнання, творчої праці до самозабуття. Він завжди поспішав, але був зібраним і, як властиво вольовим натурам, обов'язково досягав поставленої мети. "Я хотів би вмерти або солдатом, або творцем", - зізнався своїм близьким Микола Петрович. Він був і солдатом, і творцем. Та передусім - вихователем. Справжнім вихователем дітвори. Його книжки користувалися великою популярністю у 30-х роках, їх з інтересом читають і тепер. Наших сучасників приваблюють герої його творів - люди романтично окрилені, стійкі, незламні в годину тяжких випробувань. І це закономірно. Бо й сам Микола Петрович Трублаїні був людиною незвичайною.

   Коли розпочалася Друга світова війна, Микола Трублаїні був на передовій. Як кореспондент фронтової газети бере участь у запеклих кровопролитних боях. 4 жовтня 1941 року Миколу Трублаїні було смертельно поранено. Письменника доставили до санітарного поїзда. В ніч з 5 на 6 жовтня його не стало. Поховали воїна-письменника на одному із степових полустанків. Коли, розгромивши ворога, наші війська повернулися в Україну, прах письменника було перевезено до селища Ровеньки Луганської області і перезахоронено.
   Про цікаві історичні та трагічні сторінки життя письменника йшлося в літературній годині "Курсом норд -оst". Потім діти мали змогу стати учасниками квесту за творами Миколи Трублаїні.