"Чорні жнива Голодомору"

Павутиною тремтить  життя,

І його так легко обірвати,

Тій біді немає забуття,

Ні, цього не можна забувати.

Смутком гнуться віти на вербі.

Кожен спогад, мов свята зернина.

В невимовній і тяжкій журбі

Голову схиляє Україна.

Д. Головко.

        

     Виповнюється чергова скорботна річниця національної трагедії України - 84 роки з дня штучного голоду 1932-1933 років ,заподіяного насильницькою колективізацією, сталінською політикою розкуркулювання, горезвісними хлібозаготівлями, "чорними дошками" і "червоним терором". Фізичне винищення українських селян голодомором - свідома і цілеспрямована терористична акція більшовицького режиму в Україні. Для радянської влади українське село було могутньою перешкодою. Заважала його національна самобутність як хранителя українських звичаїв, мови, моральних цінностей, як джерела українського національного відродження.

    Сучасне покоління громадян України пам'ятає своїх загиблих від голоду співвітчизників. У 2006 році держава офіційно визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Долучились до цього рішення й 23 держави світу. 
   Голодомор- не історична минувшина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам'ять його очевидців і жертв, сучасних українців і усіх людей у світі.

         Запали свічу в пам'ять жертв Голодомору, що забрав мільйони життів, що покалічив душі десяткам мільйонів українців, що підірвав віру в Божу і земну справедливість...