"Остромирове Євангеліє"

    Року 1056-го від Різдва Христового, в день преподобного Іларіона, каліграф диякон Григорій взявся за поважну справу - розпочав чистописати манускрипт, якому судилося посісти почесне місце у скарбниці найвизначніших творів світової культури...
    Переписаний кирилічним уставом із староболгарського оригіналу, щедро прикрашений високохудожньою мініатюрою і майстерно виконаними орнаментами, цей унікальний рукописний витвір увійшов в історію як "Остромирове Євангеліє". На сьогодні він є найдавнішою точно датованою (1056-1057) пам'яткою нашої писемності.
   Виявлений в апартаментах Катерини ІІ після її смерті, безцінний манускрипт переходив з рук у руки, доки не опинився у Петербурзькій публічній бібліотеці (нині Російська національна бібліотека імені М.Є. Салтикова-Щедріна), де й зберігається. Як потрапив він до покоїв російської імператриці - невідомо. Є лиш дані, що у кінці ХVI століття ця розкішно оздоблена, величезна за форматом книга була власністю Софійського собору у Новгороді. Це стверджує і надпис на ній: "Євангеліє софійськоє Апракос".
   Тексти у книзі викладені відповідно порядку читання їх при богослужіннях протягом року, починаючи з Великодня. Така форма Євангелія була найбільш поширеною в той час у слов'янських народів. Втім, в Остромировому кодексі не забуто й євангелістів: зображення трьох з них, виконані в умовно-візантійській манері, є окрасою манускрипта.
    Всі ознаки - історичні, лінгвістичні і мистецькі - свідчать про київське походження цього шедевру книжкового мистецтва: стародавній текст щедро насичений київськими говірковими прикметами. Отже, є всі підстави стверджувати, що Остромирове Євангеліє містить мовні особливості, притаманні українському етносу. Київський стиль простежується і в віртуозних орнаментах та мініатюрах, якими прикрашена книга.

 Чому Євангеліє "Остромирове"? Відповідь на це питання дає сам диякон Григорій, повідомляючи у післямові, що воно писане на замовлення новгородського посадника Остромира - свояка київського князя Ізяслава.
    Закінчивши у 1057 році в день пам'яті святителя Єпіфанія свою натхненну семимісячну працю, київський каліграф Григорій назавжди вписав своє ім'я в історію національної і світової культури.