"Ім'я в історії: Микола Макаренко"

     Археолог, мистецтвознавець, музеєзнавець Микола Макаренко народився 4 лютого 1877 року у селі Москалівка на Сумщині у родині волосного писаря. Початкову освіту здобув писаконівській школі, освіту художника і археолога - у Санкт-Петербурзі, де закінчив Самсонівське училище. Працював у Петербурзькому археологічному інституті. Брав активну участь у діяльності Українського товариства ім. Т.Шевченка у Санкт-Петербурзі.

    У 1906 - 1914 роках Микола Омелянович працював у Центральному училищі технічного малювання, директором якого був видатний російський живописець, мандрівник, археолог Микола Костянтинович Реріх.

    В 1919 році М.О. Макаренко на запрошення Всеукраїнської академії наук (ВУАН) переїхав до Києва і очолив секцію мистецтв. Був головою Археологічної секції ВУАН, активно працював в академічних комісіях Старого Києва, Правобережної України, Софійській, у Всеукраїнському археологічному комітеті тощо.

    Як досвідчений музеєзнавець М.Макаренко брав участь у створенні на основі унікальної збірки Музею мистецтв ім. Б.Ханенка і В.Ханенко (з 1936 року - Київський музей західного і східного мистецтва, тепер - Музей мистецтв Богдана і Варвари Ханенків), у 1920 - 1925 роках був його директором, здійснив велику роботу по формуванню експозиції, атрибуції творів різних народів та епох, поповненню і збереженню безцінних колекцій.

     В Україні повною мірою розкрився талант Миколи Макаренка як археолога. Світове визнання йому принесли розкопки могильника доби неоліту-енеоліту на території будівництва заводу "Азовсталь" (1930 - 1931). Він працював в установах з охорони культурної спадщини України, опікувався реставрацією храмів Чернігова, Прилук, Києва. Разом з Б.Реріхом та І.Моргілевським досліджував Софійський собор, а з О.Новицьким і С.Гамченком входив до складу Комісії з організації та збереження Києво-Печерської лаври (1927).
     Протягом усього життя М.Макаренко активно виступав проти руйнування безцінної спадщини минулого. Він єдиний з експертів, хто у 1933 році не поставив підпис під актом про доцільність знесення Михайлівського Золотоверхого собору.
    26 квітня 1934 року Микола Макаренко заарештували, згодом засудили до вищої міри покарання. У 1969 році його було реабілітовано. 
   На зламі тисячоліть у Києві знову засяяли куполи відновленого Михайлівського Золотоверхого собору - частки життя і душі Миколи Макаренка.