"Читаємо подвиг захисників України"
Тяжкий рік Майдану, боїв на ньому, брутальності й безжальності "Беркута".
Рік зрад, жахіття...
Рік перемоги ціною Небесної Сотні.
Рік нападу ворога на Донбас.
Рік початку антитерористичної операції.
Рік унікальної діяльності українських волонтерів, а потім – добровольчих батальйонів… Вони прийняли для себе найважливіше у власному житті рішення – присвятити своє життя захисту України.
Воїни-герої АТО, які не побоялися виступити проти ворога, які знайшли в собі сили та мужність захищати рідну землю в часи, коли вона найбільше цього потребує, а головне, ті, які віддали за наше з вами краще сьогодення та світле майбутнє найцінніше – власне життя, є справжніми взірцями того, як потрібно любити свою Батьківщину.
Про тих, хто захищав і продовжує захищати рідну землю, про
героїзм сучасних борців за національну незалежність та цілісність України читаємо у цих книжках.
Матіос М.В. Приватний щоденник. Майдан. Війна... /Марія Матіос. - Львів: ЛА "Піраміда", 2015. - 356 с.
Їх життя назавжди змінив Майдан. Змінила війна. Життя та душі простих українців. Їх життя сповнене тепер болючими втратами. Їх душі щодня ятрять кривавими ранами.
"Приватний щоденник. Майдан. Війна..." написаний авторкою у відмінній для неї манері - документальному стилі. Марія Матіос змалювала події в Україні з 31 листопада 2013-го до липня 2015 року, свідком або учасником яких вона була: починаючи з участі в подіях на Майдані і закінчуючи поїздками в зону АТО з гастролями та гуманітарною допомогою.
"Для безпосереднього учасника війни немає жодного значення, як ту війну назвуть у підручниках - двічі гібридною чи тричі підлою..." Автор стверджує, що в книзі немає жодного вигаданого імені чи сюжету. Історії українських сімей, життя яких змінила Революція Гідності та війна на сході України.
А ще − свої власні історії «про конкретні битви за дуже конкретних людей», яким допомагала у важку хвилину: у СІЗО, судах, лікарнях і розгромлених містах.
Золотухина И.В. Война с первых дней /Инна Золотухина; фото А.Власовой, Е.Малолетки; худож.-оформ. Л.П.Вировец. - Х.: Фолио, 2015. - 222 с.
Як військовий кореспондент Інна Золотухіна працювала в багатьох "гарячих точках" - Чечні, Дагестані, Лівії, Сирії, Сомалі, Ірані - і добре знає, що військовий конфлікт - це завжди руйнування, біль та смерть.
"Ще працюючи в «КП» я вперше поїхала на Грузино-Російську війну. Там я зрозуміла, що тільки під час військових дій можна стати свідком того, як пишеться історія. А для будь-якого журналіста це, безумовно, цікавий досвід. Крім того, на війні все відчувається набагато гостріше і яскравіше. Як не дивно це звучить, там життя відчувається повною мірою. І не тільки тому, що навколо багато людського горя і болю. А тому, що на війні (перед лицем небезпеки) люди вміють радіти самим незначним дрібницям. У звичайному, комфортному світі такого не побачиш. Втім, слово «цікаво» застосовується лише до моїх відряджень в інші країни. Робота на війні, яка розгорілася в Україні — зовсім інша історія. Особиста. Адже все це відбувається у нас вдома. Тому я просто вважаю своїм професійним і громадським обов'язком писати про це" (з інтерв’ю Інни Золотухіної "The Kiev Times").
Анексія Криму, незаконні "референдуми", військові дії, окупація Донбасу... Автор не просто пише про АТО. Разом з героями своїх репортажів - бійцями, волонтерами, лікарями - вона бореться за свою країну.
Положий Е.В. Иловайск: рассказы о настоящих людях /Евгений Положий; худож.-оформ. В.А.Боднар. - Х.: Фолио, 2015. - 380 с.
За Іловайськ усі заплатили високу ціну. Український рахунок: 366 загиблих, 429 поранених, 128 полонених, 158 зниклих безвісти - це тільки офіційні дані. І це зовсім не всі втрати.
"Іловайськ" Євгена Положія - художній твір, роман, побудований на реальних подіях. Відомий письменник та журналіст вислухав сотні учасників Іловайської трагедії. У цьому автору допомагали бійці добровольчих батальйонів, які 26 серпня 2014 року потрапили в оточення під Іловайськом: "Донбас", "Дніпро-1", "Херсон", "Миротворець", 39-го ("Дніпро-2"), 40-го ("Кривбас"), 42-го батальйонів територіальної оборони, солдати та офіцери 17-ї танкової бригади, 51-ї, 92-ї, 93-ї бригад ЗСУ, прикордонники Сумського пересувного загону. Без них ця книжка б ніколи не відбулася. Вони та їхні подвиги – і є ця книга.
Серед героїв, що мають реальних прототипів, живуть, здійснюють подвиги та помирають й вигадані персонажі. І якщо учасники тих подій знайдуть у тексті деякі невідповідності зі своїми спогадами, ми просимо взяти до уваги, що це – не документальна повість, хоча автор і намагався бути максимально точним.
Макеєв В. Сто днів полону, або Позивний "911" /Валерій Макеєв; худож.-іл. С.Захаров; худож.-оформ. Л.П.Вировець. - Х.: Фоліо, 2016. - 192 с.
Валерій Макеєв – досить відома людина не лише на Черкащині, а й по всій Україні. Громадський діяч, правозахисник, волонтер.
З самого початку бойових дій у Донецькій та Луганській областях Валерій допомагав військовослужбовцям не лише доправляти зібрану черкащанами допомогу на передову, а й визволяти тих, кому не пощастило і вони опинились у полоні.
Під час однієї із таких поїздок на територію, підконтрольну сепаратистам, його викрали. У полоні тримали сто діб. Дванадцять допитів, інфаркт, лікарня з конвоїрами-чеченцями, російські бойовики, «сироватки правди», камера в Ровеньках... При вході поклали під ноги український прапор. Хто переступить - болючий удар у спину прикладом. Але він жодного разу не наступив на свою святиню. І щоденна фраза: «Ну, что на расстрел!?». Він вижив і … написав про це. Дискусійно, суперечливо, нетипово, але чесно.
"Приватний щоденник. Майдан. Війна..." написаний авторкою у відмінній для неї манері - документальному стилі. Марія Матіос змалювала події в Україні з 31 листопада 2013-го до липня 2015 року, свідком або учасником яких вона була: починаючи з участі в подіях на Майдані і закінчуючи поїздками в зону АТО з гастролями та гуманітарною допомогою.
"Для безпосереднього учасника війни немає жодного значення, як ту війну назвуть у підручниках - двічі гібридною чи тричі підлою..." Автор стверджує, що в книзі немає жодного вигаданого імені чи сюжету. Історії українських сімей, життя яких змінила Революція Гідності та війна на сході України.
А ще − свої власні історії «про конкретні битви за дуже конкретних людей», яким допомагала у важку хвилину: у СІЗО, судах, лікарнях і розгромлених містах.
Як військовий кореспондент Інна Золотухіна працювала в багатьох "гарячих точках" - Чечні, Дагестані, Лівії, Сирії, Сомалі, Ірані - і добре знає, що військовий конфлікт - це завжди руйнування, біль та смерть.
"Ще працюючи в «КП» я вперше поїхала на Грузино-Російську війну. Там я зрозуміла, що тільки під час військових дій можна стати свідком того, як пишеться історія. А для будь-якого журналіста це, безумовно, цікавий досвід. Крім того, на війні все відчувається набагато гостріше і яскравіше. Як не дивно це звучить, там життя відчувається повною мірою. І не тільки тому, що навколо багато людського горя і болю. А тому, що на війні (перед лицем небезпеки) люди вміють радіти самим незначним дрібницям. У звичайному, комфортному світі такого не побачиш. Втім, слово «цікаво» застосовується лише до моїх відряджень в інші країни. Робота на війні, яка розгорілася в Україні — зовсім інша історія. Особиста. Адже все це відбувається у нас вдома. Тому я просто вважаю своїм професійним і громадським обов'язком писати про це" (з інтерв’ю Інни Золотухіної "The Kiev Times").
Анексія Криму, незаконні "референдуми", військові дії, окупація Донбасу... Автор не просто пише про АТО. Разом з героями своїх репортажів - бійцями, волонтерами, лікарями - вона бореться за свою країну.
За Іловайськ усі заплатили високу ціну. Український рахунок: 366 загиблих, 429 поранених, 128 полонених, 158 зниклих безвісти - це тільки офіційні дані. І це зовсім не всі втрати.
"Іловайськ" Євгена Положія - художній твір, роман, побудований на реальних подіях. Відомий письменник та журналіст вислухав сотні учасників Іловайської трагедії. У цьому автору допомагали бійці добровольчих батальйонів, які 26 серпня 2014 року потрапили в оточення під Іловайськом: "Донбас", "Дніпро-1", "Херсон", "Миротворець", 39-го ("Дніпро-2"), 40-го ("Кривбас"), 42-го батальйонів територіальної оборони, солдати та офіцери 17-ї танкової бригади, 51-ї, 92-ї, 93-ї бригад ЗСУ, прикордонники Сумського пересувного загону. Без них ця книжка б ніколи не відбулася. Вони та їхні подвиги – і є ця книга.
Серед героїв, що мають реальних прототипів, живуть, здійснюють подвиги та помирають й вигадані персонажі. І якщо учасники тих подій знайдуть у тексті деякі невідповідності зі своїми спогадами, ми просимо взяти до уваги, що це – не документальна повість, хоча автор і намагався бути максимально точним.
Валерій Макеєв – досить відома людина не лише на Черкащині, а й по всій Україні. Громадський діяч, правозахисник, волонтер.
З самого початку бойових дій у Донецькій та Луганській областях Валерій допомагав військовослужбовцям не лише доправляти зібрану черкащанами допомогу на передову, а й визволяти тих, кому не пощастило і вони опинились у полоні.
Під час однієї із таких поїздок на територію, підконтрольну сепаратистам, його викрали. У полоні тримали сто діб. Дванадцять допитів, інфаркт, лікарня з конвоїрами-чеченцями, російські бойовики, «сироватки правди», камера в Ровеньках... При вході поклали під ноги український прапор. Хто переступить - болючий удар у спину прикладом. Але він жодного разу не наступив на свою святиню. І щоденна фраза: «Ну, что на расстрел!?». Він вижив і … написав про це. Дискусійно, суперечливо, нетипово, але чесно.
Ця сповідь - це пам'ять. Вона спонукає міркувати про те, що відбувається в країні. Примушує шукати відповіді на складні питання, які стискають Україну.
"Ця книга розповідає не про полон, а про любов - до людей і до життя. Бо Валерій не вміє ненавидіти навіть тих, хто завдав йому страждання. На тлі журналістських репортажів із війни - це тиха, сумна і світла історія душі, що протистоїть злу" (О.Мусафірова, "Нова газета").
242 дні оборони, живі, поранені та мертві герої...
В підзаголовку книги читаємо: "Головна книга про війну, якої не мало бути, і про героїв, які хотіли жити, але вмирали".
Автор книги Сергій Лойко працював військовим кореспондентом від Los Angeles Times, висвітлював події на Сході України. Саме під час перебування в аеропорту з "кіборгами" у нього зародилася ідея написати роман. Чому саме роман, сам Сергій розповів у своєму блозі наступне: «З самого початку я зрозумів, що це повинен бути саме роман, тому що в хроніці, в документальному свідоцтві не можна висловити всю глибину трагедії, підлості, героїзму, ненависті, пристрасті, властивих цій війні. Я не міг розповідати про неї холодним, відчуженим тоном літописця».
Самі кіборги, які стали прототипами героїв роману, щиро дякують Сергію за роботу: "Хочеться сказати спасибі людині, яка здійснила величезний чин на інформаційному фронті, якій вистачило сил казати на біле-біле, а на чорне-чорне. Показати своїми фото правду про війну з Росією. Журналісту, який вийшов за межі журналістики, написавши роман котрий показує героїзм звичайних солдатів під час оборони Батьківщини. Спасибі Вам, Сергію. Пишаюсь тим, що знайомий з Вами" (кіборг Олексій Матлак).
"Це, поза сумнівом, найкраща книжка про війну... Читаю - і мурашки по тілу, і серце калатає й холоне, наче я знову там, в Аеропорту... Як професійний військовий і безпосередній учасник боїв в Аеропорту, я засвідчую реальність фактів, викладених у цій книжці..." (кіборг Сергій Танасов, позивний "Танас").
ПРОЧИТАЙ, ЩОБ ДІЗНАТИСЯ ПРАВДУ!
МИ ЩЕ Й ДОСІ ТРИМАЄМО ЗБРОЮ.
ЗА РІДНИХ! ЗА БАТЬКІВЩИНУ!
СЛАВА ГЕРОЯМ!
Коментарі
Дописати коментар