"日本 (Японія): невідома чи знайома"

   

  Кіото, що за давніх часів мало назву Хейян, упродовж більше тисячі років - із 794 по 1868 - був столицею Японії та резиденцією імператорів.

     У Кіото, в імператорському палаці Госсе, - напрочуд дивний сад. У ньому немає зелені - лише білий пісок, ретельно вирівняний граблями. Він так і називається - "піщаний сад". Цей величезний оголений простір був колись церемоніальним двором, де відзначалися урочисті події.

     Щодо самого палацового комплексу, то він цікавий своєю простотою. Дощана підлога та масивні стовпи, зроблені з дерева, залишилися непофарбованими. Річ у тім, що японці в житті та мистецтві нікому не нав'язують своє уявлення про красу та смак. Цю особливість сприйняття японцями всього сущого закладено в стародавній релігії синто. Її основна вимога - схиляння перед природою, захоплення чудотворними силами та культ пращурів. Є така статистика: в Японії 200 мільйонів віруючих, а ця цифра мало не вдвічі перевищує кількість її населення. Більшість японців може зайти і до синтоїстського храму, і до буддійської пагоди, і до католицького собору. Але головною національною релігією залишається синто.

     Якщо "піщаний сад" аскетичний, то прилеглий до нього парк Окадзакі налічує від 4 до 6 тисяч видів місцевих рослин. Найшанованіша з них - сакура (японська вишня), символ краси, яка швидко зникає, та сосна (мацу), що уособлює довголіття.

     У замку Нідзедзе можна пройтися по "співучих підлогах" - їх іще називають "солов'їними". Під ногами тих, хто ступає по мостинах, дерево видає мелодійні звуки. Підлоги, котрі є ніби клавіатурою, також ніщо інше, як сигнальний пристрій. Вони мають попереджувати хазяїна замку сьогуна про всіх, хто рухається в його володіннях.

     На вулицях Кіото частіше, ніж в інших містах, зустрічаються жінки в кімоно. Тут діють відомі в усій країні школи гейш.