"Земля надіється на нас"

   
       У Святому Письмі йдеться: "Узяв Господь Бог чоловіка й посадив його в Едемському саді порати й доглядати його". (Буття, 2:15). Зараз немає сумніву в тому, що мова йде про відповідальність людини за світ свого буття, узгодженість і прийнятність людської діяльності з одвічним устроєм природи. Ми не маємо права руйнувати те, що створювалося не нами. Навпаки, людство повинне не заспокоювати себе, що "все буде добре" і природа якось сама вилікується. Треба кожному починати перш за все з себе, з своїх дітей та онуків, друзів та колег. Треба берегти Землю як рідну домівку, перетворювати "світ у собі" на "світ для нас".

   "Збережемо Землю!", "Земля - наш дім!" - ми постійно чуємо, що "природу, землю треба охороняти". Ми звикли до цього заклику і навіть не замислюємося над його значенням. Кожний з нас по-своєму сприймає життя нашої планети Земля. Для багатьох екологічні гасла так і залишаються гаслами. В когось почуття болю за живу Землю розвинуте сильніше, у когось - слабкіше. Проте неможливо знайти людину, яка б залишилась байдужею до колон лісового храму, промайнувшего повз зайчика або оленя, тиші досвітньої річки, музики морських хвиль...

      Сила, краса і вічність кожного з нас починається на Землі. З неї ми виходимо, по ній ходимо, в неї і йдемо. Любов завжди переплітається з тривогою, бо кого любиш за того і хвилюєшся. Сьогодні рідна земля благає у нас порятунку, заради нас самих, заради збереження життя.

     Із нашої історії ми знаємо, що розвалені храми можна відбудувати, повернути зір незрячим, слух глухим. Але нікому не вдалося відновити висохле джерело, а тим більше тоді, коли воно є джерелом життя.
      Тижневий екологічний диліжанс "Земля надіється на нас" пройшов в бібліотеці. Для різних вікових груп користувачів були проведені різноманітні пізнавальні та цікаві заходи.