"日本古典詩: Японська класична поезія"

Адже розвиток її почався ще з історичних хронік "Кодзіки" і "Ніхон-сьокі". А пізніші поетичні збірки Х-ХІІІ століть "Кокінсю", "Сіесен-вака-сю" та інші відповідали законам віршів -танка ("коротка пісня"). Характерні особливості цих віршів це - експромт, іносказання, лаконізм форми, концентрація почуттів. В антології близько 760 року "Манйосю" (Міріади листків") було зібрано вірші двох геніальних поетів - Какіномото Хітамаро і Ямабе Акахіто. Образи і прийоми, винайдені ними, збагатили поезію наступних епох.
Морем небес
устали хвилі-хмари,
місяць-корабель
звільна лісом зір іде,
плине далі й далі.
Вийду з затоки,
поперед себе гляну -
біле, високе!
То на вершині Фудзі
Сніги лягли сліпучі.
Акахіто
Коли сливи цвіт
духмяніє по весні -
через чорний грунь
хоч ітимеш у ночі,
все білітеме навкруг.
Майже 10 століть розмір танка залишався незмінним. Однак, народжувався й новий поетичний жанр - ренга ("нанізані строфи"). Це оригінальна колективна поема, яка складалася кількома поетами й налічувала від 10 до 100 , а то і більше віршів-танка. Одним з класиків цього жанру був Нідзьо Йосімомото, укладач знаменитої антології ренги "Цукубасю". Неперевершеним майстром ренга вважався Іїо Согі.
У горах сніг,
Але підніжжям гір
Вже стелиться серпанок вечорами.
Як правило, основні мотиви й образи ренга були пов`язані з зображенням природи. Ставши перехідним містком між жанрами танка і хоку, ренга поступово відмер.
Ліричний герой Мацуо Басьо - поет-філософ, залюблений у природу своєї країни, бідняк з передмістя великого міста - був близьким багатьом японцям того часу, бо він утілював їхні думки, мрії і сподівання. Складне душевне життя людини і непостійність людської долі - центральні теми поезії Басьо. Упродовж кількох років поет працював над знаменитим у всій історії японської поезії хоку:
На голій гілці
самотній ворон тихо старіє.
Осінній вечір.


Берег високий.
Потішив мені душу
самотній сокол.

Поетика сабі найбільш повно втілилась у п'яті поетичних збірках Мацуо Басьо: "Зимові дні", "Весняні дні", "Гарбуз-горлянка", "Заглухле поле", "Соломяний плащ мавпи"(1 ч.). Відчуваючи вузкість зображення життя за принципом "сабі", поет створює інший - "карумі"("легкість"). Це надає його поезії легкості, вишуканості, прозорості. Новим стилем написані збірки "Мішок вугілля"(1694) і "Солом'яний плащ мавпи" (книга друга).
А тепер можна звернутися до шанувальників поезії хоку. Чим вона так приваблює читача? А саме тим, що його уяві полишено великий простір. Читач покликаний до співтворчості, до співпереживання. Хоку мов би відкриває внутрішній зір, прихований у серці кожної людини, і тоді у малому вона може побачити велике.
Сумуєте ви, чуючи крик мавпи!
А чи знаєте ви, як плаче дитя,
Покинуте на осінньому вітрі?
Популярність поетичних жанрів танка і хоку не згасає й у сучасній Японії. Ці малі жанри привертають увагу не тільки талановитих поетів, а й пересічних людей. Хоку постійно друкуються на сторінках журналів і газет. В них звучить не лише душа окремої особистості, а й голос цілого народу.
Зверніться до японської класичної поезії, і відчуйте її багатовимірність і багатозначність!Ви зможете надати волю не лише своєї фантазії, а почути себе справжнім філософом!
Це просто чудова, лірична і незвичайна поезія. Європа, а тим більше Америка далеко позаду неї.
ВідповістиВидалити