"日本古典詩: Японська класична поезія"

       Захід і Схід. Спокон віку два різних світи. Одна з найзагадковіших східних країн - це Японія. Країна, що завжди стояла "осторонь світу", за словами Кобо Абе. Саме це і обумовило мовну та духовну своєрідність нації. Тільки у Японії існувало міністерство поезії, тільки в Японії були популярними не лицарські, а поетичні конкурси ("ута-авасе"), тільки у Японії існував іспит зі складання власного вірша, аби отримати державну посаду. Це країна, де дами і кавалери листувалися між собою виключно у віршах. У Японії кращі поетичні шедеври викарбовані на гранітних брилах, а будь-який японець хоча б раз за своє життя обов`язково складає власний вірш. З дитинства поезія органічно входить до повсякденного життя японців, і уявити собі них без любові до неї практично неможливо.
        Адже розвиток її почався ще з історичних хронік "Кодзіки" і "Ніхон-сьокі". А пізніші поетичні збірки Х-ХІІІ століть "Кокінсю", "Сіесен-вака-сю" та інші відповідали законам віршів -танка ("коротка пісня"). Характерні особливості цих віршів це - експромт, іносказання, лаконізм форми, концентрація почуттів. В антології близько 760 року "Манйосю" (Міріади листків") було зібрано вірші двох геніальних поетів - Какіномото Хітамаро і Ямабе Акахіто. Образи і прийоми, винайдені ними, збагатили поезію наступних епох. 
Картинки по запросу хітомаро

Морем небес
устали хвилі-хмари,
місяць-корабель
звільна лісом зір іде,
плине далі й далі.
                                                     Хітомаро



Картинки по запросу акахито
           
Вийду з затоки,
поперед себе гляну - 
біле, високе!
То на вершині Фудзі
Сніги лягли сліпучі.
                                                     Акахіто 



Похожее изображение       Другою відомою давньою антологією була "Кокінсю" ("Зібрання старих і нових пісень"), створена близько 922 року, в яку увійшли танка нового змісту. Танка в цей час вихвалялися як коштовностями, в них відображалися прагнення японців до краси форм і насолод.Тривалий час ця книга була підручником поетичної майстерності і джерелом натхнення. В ній формувалися основні закони поетики танка. 

Коли сливи цвіт
духмяніє по весні - 
через чорний грунь
хоч ітимеш у ночі,
все білітеме навкруг.
                                               

Похожее изображение
     Майже 10 століть розмір танка залишався незмінним. Однак, народжувався й новий поетичний жанр - ренга ("нанізані строфи"). Це оригінальна колективна поема, яка складалася кількома поетами й налічувала від 10 до 100 , а то і більше віршів-танка. Одним з класиків цього жанру був Нідзьо Йосімомото, укладач знаменитої антології ренги "Цукубасю". Неперевершеним майстром ренга вважався Іїо Согі. 

У горах сніг,
Але підніжжям гір
Вже стелиться серпанок вечорами.

       Як правило, основні мотиви й образи ренга були пов`язані з зображенням природи. Ставши перехідним містком між жанрами танка і хоку, ренга поступово відмер. 
Похожее изображение     Перша строфа ренга стає найкращим жанром японської поезії - хоку. Хоку - це трирядковий неримований вірш. Він набув поширення у ХVII столітті. В цих віршах вже були розкриті теми не лише природи, а й по`вязані з життям людей, їхніми почуттями, філософські проблеми тощо. Найпомітнішою постаттю серед поетів, що писали у жанрі хоку, був Мацуо Басьо (1644-1694). Басьо - це псевдонім Мацуо Мунефуса, і означає він - "бананове дерево". Цей поет створив по-справжньому нову поезію, дзеркало свого часу, наділівши її немеркнучою красою, глибиною думки і почуттів. Басьо заснував школу талановитих і відданих йому послідовників. За свідченням сучасників, він був людиною неабиякої чарівності й моральних чеснот, справжнім подвижником мистецтва. 
    Ліричний герой Мацуо Басьо - поет-філософ, залюблений у природу своєї країни, бідняк з передмістя великого міста - був близьким багатьом японцям того часу, бо він утілював їхні думки, мрії і сподівання. Складне душевне життя людини і непостійність людської долі - центральні теми поезії Басьо. Упродовж кількох років поет працював над знаменитим у всій історії японської поезії хоку: 

На голій гілці
самотній ворон тихо старіє.
Осінній вечір.

Похожее изображение   Це хоку нагадує монохромний малюнок тушшю ("сумі-е"). Тут немає нічого зайвого, лише кілька ретельно дібраних деталей відтворюють картину пізньої осені. Але разом із тим цей опис природи набуває узагальненого значення. Тут йде мова не про самотність ворона, а про самотність людини, про її сприйняття свого земного існування. Поєднання живої конкретики та абстрактного смислу - визначальна риса поезії Мацуо Басьо. Побачити в малому велике - одна з провідних ідей лірики митця. Саме це визначає самобутність його поетичного мистецтва. Для естетики Басьо характерні принципи "сабі" і "карумі". Нічого зайвого - так розумили сабі японці. Яскравішим прикладом сабі у ліриці поета є таке хоку -



Берег високий.
Потішив мені душу
самотній сокол.



Похожее изображение  
  Поетика сабі найбільш повно втілилась у п'яті поетичних збірках Мацуо Басьо: "Зимові дні", "Весняні дні", "Гарбуз-горлянка", "Заглухле поле", "Соломяний плащ мавпи"(1 ч.). Відчуваючи вузкість зображення життя за принципом "сабі", поет створює інший - "карумі"("легкість"). Це надає його поезії легкості, вишуканості, прозорості. Новим стилем написані збірки "Мішок вугілля"(1694) і "Солом'яний плащ мавпи" (книга друга).

    А тепер можна звернутися до шанувальників поезії хоку. Чим вона так приваблює читача? А саме тим, що його уяві полишено великий простір. Читач покликаний до співтворчості, до співпереживання. Хоку мов би відкриває внутрішній зір, прихований у серці кожної людини, і тоді у малому вона може побачити велике.

Сумуєте ви, чуючи крик мавпи!
А чи знаєте ви, як плаче дитя,
Покинуте на осінньому вітрі?


Похожее изображениеПохожее изображение     Немає японця, котрий не знав би напам'ять  хоча б кілька хоку Басьо. Читаючи його вірші, слід пам'ятати: у кожному з них він шукав шлях від серця до серця.
    Популярність поетичних жанрів танка і хоку не згасає й у сучасній Японії. Ці малі жанри привертають увагу не тільки талановитих поетів, а й пересічних людей. Хоку постійно друкуються на сторінках журналів і газет. В них звучить не лише душа окремої особистості, а й голос цілого народу.
    Зверніться до японської класичної поезії, і відчуйте її багатовимірність і багатозначність!Ви зможете надати волю не лише своєї фантазії, а почути себе справжнім філософом!


Коментарі

  1. Це просто чудова, лірична і незвичайна поезія. Європа, а тим більше Америка далеко позаду неї.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

"Веймар: місто Гете і Шиллера"

"Мир на землі - це щастя і любов".