"Золотий голос України: Соломія Крушельницька"

   В історії світового оперного і камерного мистецтва українська співачка Соломія Амвросіївна Крушельницька стоїть поряд з такими корифеями, як Ф. Шаляпін, Е. Карузо, Г. Руффо, М. Баттістіні. «Незабутня», «неперевершена», «неповторна», «єдина у світі», «ідеальна» — так називали її музичні критики. В її активі було понад 60 оперних партій.

  Соломія Крушельницька  народилася 23 вересня 1872 року у с. Білявинці Тернопільської області. Змалку тягнулась до співу, музики. Грала й співала у виставах аматорських театрів, у «Руському народному театрі». Навчалася у Львівській консерваторії (клас вокалу В.Висоцького), удосконалювала свій солоспів у Мілані, опановуючи школу бельканто у професорів Копті та Фаус- ти Креспі, у Відні вивчала оперні партії вагнерівських вистав у профе­сора Генсберга. Артистичну діяльність Крушельницька почала в концертах львівського хорового товариства «Бо- ян», а в 1893 році на сцені Львівської опери в партії Леонори («Трубадур» Дж. Верді) дебютувала як оперна співачка.

    У 1895-1897 роках Соломія Крушель­ницька працює у Львівській, Краків­ській і Варшавській операх. У 1904 ро­ці на запрошення Дж. Пуччіні співач­ка, яка володіла дивним за силою і красою голосом широкого діапазону, віртуозною технікою, яскравим драматичним обдаруванням, блискуче виконала головну партію в його опері «Чіо-Чіо-Сан» в театрі «Гранде». «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батер­фляй» — підписав С. Крушельницькій свій фотопортрет великий італійський композитор. У 1906 році С. Крушельницька дебютувала в театрі «Ла Скала» в опері Р. Штрауса «Саломея» під орудою А. Тосканіні. Щирими друзями й палкими шану­вальниками великого таланту співачки були прославлені ком­позитори, диригенти, співаки, письменники. Співачка також була чудовою інтерпретаторкою українських народних пісень і все життя пропагувала твори вітчизняних композиторів. Попри те, що С. Крушельницька мешкала за кордоном, вона підтримувала дружні стосунки з передовою ук­раїнською інтелігенцією, зокрема з В. Стефаником, М. Павликом, М. Лисенком, О. Кобилянською, Н. Кобринською. Майже щороку співачка спеціально приїздила до Львова для участі у вшануванні пам'яті Т. Шевченка.

   У 1939 році С.Крушельницька повернулася на Батьківщину, де активно включилася в музичне життя. Протягом 1946-1951 ро­ків працювала професором кафедри сольного співу Львівської консерваторії, виховувала талановиту мистецьку молодь.
   Востаннє співала у Львівській філармонії 1949-го, у віці 77 років. Мало хто знав, що на той час співачка вже хворіла на рак горла.

      У 1951 році Соломії Крушельницькій присвоїли звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року вона нарешті отримала звання професора.
        Соломія Амвросіївна Крушельницька померла 16 листопада 1952 року. Її поховано у Львові на Личаківському кладовищі поруч з могилою друга і наставника — Івана Франка.