"Митці України: Володимир Боровиковський"

      Боровиковський Володимир Лукич - живописець, іконописець, визначний майстер портрета, мініатюрист. Художник європейського рівня, він створив полотна, які витримують порівняння з кращими творами світового портретного живопису. Він народився в 1757 році у місті Миргород на Полтавщині, в родині козацької старшини Боровиків. Іконопис був спадковою справою його сім'ї й початком творчої діяльності художника. Мистецькою школою для В.Боровиковського стала родинна майстерня, а найпершим учителем - батько, Лука Боровик. Заняття малярством поєднувалося зі службою у Миргородському полку.

 Неповторна художня манера Володимира Лукича виявилась уже в ранніх роботах, а пошук власного стилю тривав протягом всього життя. Серед творів маляра миргородського періоду вирізняються дві ікони - "Христос" (1784) і "Богоматір" (1787), які вражають своєю манерою письма. У них художник поєднав усталені малярські традиції українського іконопису XVIII століття із власним розумінням форми та оригінальним вирішенням колориту. Боровиковський наблизив канонічні образи до реальних життєвих типів. Приглушений колорит, поважні й величні постаті Богоматері та Христа - все це вказує на глибоке і щире ліричне почуття художника.

 Українська ментальність з її ліричною проникливістю та душевністю втілилась у його портретному мистецтві, яке вирізняється блискучою живописною технікою та оригінальною композиційною майстерністю. В.Боровиковський створив цілу галерею портретних шедеврів, у яких класична традиція поєднувалася з увагою до внутрішнього світу людини, глибоким відчуттям її настроїв і переживань.

      Окрім техніки олійного живопису, він володів технікою мініатюрного письма аквареллю на папері та слоновій кістці.

     Творчість Володимира Боровиковського - яскрава сторінка в історії українського мистецтва кінця XVIII - початку ХІХ століття.
     Помер Володимир Боровиковський 18 квітня 1825 року у Сант-Петербурзі.