"Найвідомішій скрипаль: Ніколо Паганіні"

Невідомий художник з Італії 19 ст. Ніколо Паганіні
 (консерваторія Св. Петра, Неаполь)

    Народився Ніколо Паганіні 27 жовтня 1782 року в Генуї. З того часу, як великий скрипаль останній раз торкнувся смичком струн своєї скрипки, пройшло майже два століття. Проте легенди про надзвичайний дар маестро живі й донині. Сторінки напівзотлілих в музейних архівах газет  вустами музичних критиків описують неймовірні враження, які справляла на слухачів музика Паганіні: «... Це диявольська спокуса. Слухачі охоплені якимось божевіллям, інакше не може бути. Коли він грає, дихання захоплює, і саме биття серця відволікає увагу людини. Власне серце дратує і стає нестерпним. Власне життя припиняється, коли починаються ці звуки».

  У дитинстві Ніколо описували не інакше як кволу маленьку мавпочку з випнутою щелепою, дуже довгим носом, запалими грудьми, незграбними плечима і руками, які   діставали  майже до вивернутих назовні колін. Один з перших його вчителів, маестро Козіо, зазначив потворність пальців юного Паганіні: «Кожен з них схожий на качиний ніс. Але для гри такі пальці найкращі». Перетворенню вродженого дефекту в переваги чимало посприяв і батько Ніколо.

    Жадібний Антоніо Паганіні замикав свого чотирирічного сина в темній комірці і не випускав до тих пір, поки той не доводив виконання музичної вправи до досконалості. Побої і запотиличники змушували маленького хлопчика день у день водити смичком по струнах. Власне, у Паганіні не залишалося вибору - вже в ранньому дитинстві він зрісся з інструментом. Коли у вісім  років Ніколо вперше виступив на професійній сцені, враження,  що справляла його гра на публіку, балансувало  на межі між захопленням і забобонним страхом.

   Дитинство великого музиканта пройшло у виснажливих репетиціях, вуличних концертах і турне, які організовував батько, щоб заробити на таланті сина побільше грошей. Виснажлива   праця  маленького скрипаля окупилася сторицею: в майбутньому він легко і віртуозно міг виконувати будь-який твір.

   Крім того, у Ніколо був напрочуд тонкий слух - він чув голоси пішоходів, які проходять за два квартали від його будинку, крики і плач дітей, що доносяться з підвальних приміщень сусідніх провулків. Ця незвичайна чуйність здавалася Паганіні природною, але вона була ще одним підтвердженням його рідкісного музичного таланту. Хвороба та спотворені  суглоби пальців розширила технічні можливості виконання найскладніших пасажів, але вона ніяк не могла вплинути на красу музики, яку складав великий маестро. Дар Паганіні мав мало спільного з його тілом - це була  властивість його душі.
    Творчий шлях Паганіні обірвався стрімко і трагічно. Через туберкульоз  йому  довелося повернутися в  рідну Геную. Помер  музикант  в Ніцці, 27 травня 1840 року.