Країна, що вражає

За однією з легенд, Японія була створена мечем. Колись боги опустили кораловий клинок в океан, а коли виймали його, чотири прозорі краплі впали у воду і перетворились на чотири острови.

Японці називають свою країну Ніппон або Ніхон - Країна Вранішнього Сонця. Існує дві версії, чому саме її так називають: перша версія про те, що Японія є самою східною країною світу, отже, сонце у ній сходить в першу чергу. Інша версія носить поетичний характер, але вона також має право на життя: саме слово «Японія» складається з двох ієрогліфів, які означають "корінь (початок, основа) і "сонце" - дослівно це звучить як «початок сонця» або схід сонця.

Японія - таємнича самобутня держава, де гармонійно переплітаються культура стародавнього Сходу і найсучасніші технології, де минуле зустрічається з майбутнім.

Японія - одна з найбільш загадкових і захоплюючих країн світу. Її культура, звичаї і народ зачаровують усіх небайдужих.

Давайте поповнимо список цікавих фактів про Японію разом з нами!

Кожен другий японець чудово малює й непогано співає. Частково це результат системи виховання дітей - їх спершу вчать малювати і співати, а потім говорити й писати.
На відміну від нас, японці вміють знаходити цікаві способи зняття напруги та відволікання від буденних клопотів. До прикладу, переглянути рекламу, яка викличе позитивні емоції.
Якщо під час розмови японець киває Вам головою, це ще не означає, що він з вами згоден, це просто означає "я вас уважно слухаю і розумію".
Японці уважні до деталей та намагаються всіляко прикрасити своє життя мистецтвом. Навіть овочі можуть перетворити на мистецькі витвори. Так, японці

захоплюються мистецтвом мукімоно, тобто художньою різьбою по овочах і фруктах.
Рукостискання в Японії не прийняті, їх замінюють поклони, причому “повертати” поклони потрібно з тією ж частотою і шанобливістю, яку демонструє інша сторона.
Японці вважають, що людина повинна вміти ховати страждання за посмішкою. «Посміхайся, поки страждаєш всередині» - така японська приказка.
Приходити на роботу вчасно в Японії вважається поганим тоном. На місці треба бути хоча б на півгодини раніше.
Японці вкрай багато працюють. При потребі вони можуть працювати по 15-18 годин на добу, без перерви на обід.
Їм рідко вдається піти вчасно з робити, а відпустка вважається поганою манерою. Попри все японці ладні жертвувати всім заради колективної справи, навіть якщо в них не лишається часу на особисте життя.
Знову ж таки через присвяту себе роботі, чимало японців

страждають від самотності. Однак вони знайшли доволі миле вирішення проблеми: в Японії можна завітати до закладу, де за столик до гостя «сідає» іграшковий мумі-троль – таким чином відвідувачу кафе знаходять приємну компанію.
Якщо японець не хоче виконувати ваше прохання, він ніколи не скаже «ні». Він скаже, що подумає над тим, як можна вам допомогти, що ви задали непросте завдання і вона вимагає часу на роздуми. Але відповіді ви не
отримаєте ніколи.
У 2016 році надзвичайно винахідливі японці створили оригінальні хостели Book and Bed. Такий собі хостел-бібліотека, де можна провести ніч із книжкою. Відкрито хостели в трьох містах - Токіо, Кіото, Фукуока - і вони вже настільки популярні, що бронювати номер рекомендовано за кілька місяців.
Чесність в Японії цінується понад усе. Якщо ви втратили в людному місці гаманець, то майже зі стовідсотковою ймовірністю ви знайдете його в найближчому бюро знахідок.
Японські поліцейські - найчесніші у світі, хабарів не беруть. Хіба що іноді за незначні порушення можна вмовити відпустити, удавши з себе "баку" ("бака" дослівно "дурний чоловік").
У метро Токіо стільки людей, що спеціальні люди утрамбовують пасажирів у вагони. Метро тут, до речі, приватне, а не державне, причому різним компаніям належать різні її гілки.
У Японії можна побачити різноманітні потяги - без водія, вінтажні, двоповерхові. Потяги в метро мають спеціальні вагони для жінок, щоб вберегти їх від відвертих залицянь чоловіків. Є потяги-кулі, що летять зі швидкістю понад 300 км/год. Не менш цікавий варіант потягів - ті, що нагадують героїв мультфільмів.
Токіо – найбезпечніший мегаполіс у світі. В Токіо настільки безпечно, що навіть шестирічні діти можуть самостійно користуватися громадським транспортом.
У Японії навчальний рік починається першого квітня і розділений на триместри. Школярі вчаться з квітня по липень, потім з вересня по грудень і з січня по березень.
Велике свято Сіті-го-сан влаштовують 15 листопада для всіх дітей, яким у поточному році виповнилося 3, 5 і 7 років. Японці вважають непарні числа магічними, а вік, що їм відповідає, символізує важливі етапи дорослішання.
В японській мові місяці не мають назв, тільки порядкові номери, наприклад: «десятий місяць» або «другий місяць».
Берегова лінія Японських островів сильно порізана й складає май же 30 тис. км. Це більше ніж утричі перевищує відстань від Токіо до Києва.
Щорічно Японія переживає близько тисячі чотирьохсот землетрусів. Більшість з них, на щастя, дуже слабкі.
Територія Японії 372,2 тис. км., з яких 70% займають гори. А на території, що залишилася проживають 127 мільйонів людей. 98% населення країни - етнічні японці.
У всіх північних містах Японії, де взимку випадає сніг, підігріваються тротуари і вулиці. Ожеледиці не буває і сніг прибирати не потрібно. При цьому в Японії немає центрального опалення. Кожен обігріває квартиру як може.
На японських вулицях немає сміттєвих баків. Все сміття японці несуть додому, а потім сортують і здають.
У громадських місцях в Японії стоять спеціальні контейнери з парасольками на випадок дощу. Будь-хто при необхідності може скористатися парасолькою, а коли дощ закінчиться, повернути її в найближчий контейнер.
У Японії сніговиків будують з двох великих сніжок, а не з трьох.
Японці дуже сором'язливі, не звиклі висловлювати свої почуття. Для багатьох справжній подвиг сказати: "Я тебе кохаю".
Дев'ята стаття японської конституції забороняє країні мати свою армію і брати участь у війнах. Однак армія в Японії все-таки є, нехай і названа по-іншому – “сили самооборони”.
Один із символів Японії — гора Фудзіяма є приватною власністю. У 1609 році сьогун Хідетада Токугава подарував її синтоїстському храму Хонг Сенг. Ченці зберегли дарчу грамоту, тому коли в 70-і роки ХХ століття Фудзі намагалися оголосити державною власністю, верховний суд країни не дозволив це зробити. А все тому, що право приватної власності в Японії недоторканне ні за яких обставин.