"Обірване життя: Павло Филипович"

  Український поет-неокласик, учений-філолог, професор народився у селі Кайтанівці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) у родині священника. Існує версія, що по материнській лінії Филиповичі ведуть свій рід від знаменитих Гоголів-Яновських, які дали світу і великого Миколу Гоголя.

   Батько Павла Филиповича був сільським священником, людиною освіченою та не байдужою  до поетичного слова і пісні. У молоді роки він співав у хорі Миколи Лисенка і навідь мав сольний спів у хорі митрополичого Софійського собору.

   Після закінчення чотирьох класів гімназії П. П. Филипович вступає до Колегії Павла Галагана в Києві, куди потрапляли найобдарованіші українські юнаки.

   Закінчивши у 1910 році колегію із золотою медаллю, Павло Пилипович того ж року вступив на юридичний факультет Київського університету святого Володимира, а через рік перейшов на історико-філологічний факультет, де спеціалізувався із слов'янсько-руської філології.

   Ще в університеті розкрилися науково-творчі здібності Павла Филиповича. Він працював у філологічному семінарії професора В. М. Перетца.

   У 1915 році він закінчує Київський університет. За видатні успіхи у навчанні Павлу Филиповичу надають право залишитися в університеті як професорському стипендіату. Склавши магістерські іспити, з 1917 року працює приват-доцентом Київського університету, а після перетворення університету (1920 -1933роки) на Інститут народної освіти  - професором історії літератури. Був секретарем Історико-літературного товариства ВУАН, співробітником постійної комісії для видання пам'яток новітнього українського письменства  Київської філії Інституту імені Т. Шевченка, членом Бібліографічного товариства.

   У колі наукових інтересів П. Филиповича була українська література кінця ХІХ початку ХХ століття, творчість Т. Шевченка та його стосунки з декабристами. В 1919 році у журналі "Музагет" з' являються його перші вірші українською мовою.

   Група київських поетів - П. Филипович, М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургарт, - у 1918-1922 роках об'єдналися спочатку навколо журналу "Книгар", а згодом навколо видавництва "Слово" і отримала назву "неокласиків".  Павло Филипович був і залишається справді непересічним , самобутнім поетом.
   У кінці серпня 1935 року Филиповича заарештували. Його звинуватили у причетності до так званої "терористичної групи". Засудили на десять років ув'язнення, заслали на Соловки. Дружина Павла Филиповича, обдарована скульпторка Марія Андріївна Михайлюк, намагалась полегшити долю чоловіка. Марність зусиль призвели її до душевного розладу. Згодом і вона була репресована.
   Востаннє Павла Филиповича бачили в одному з ухтопечорських таборів найсуворішого режиму. У листопаді 1937 року обірвалося життя видатного українського вченого і поета - його розстріляли.