"Митці України: Михаїло Донець"
Донець Михайло Іванович — корифей українського національного оперного театру, талановитий режисер та музично-громадський діяч першої половини XX cm. Його називали митцем шаляпінського спрямування. Співав у Київському та Харківському театрах опери та балету. Народний артист України (1928).
Михайло Донець народився 23 січня 1883 року в Києві у бідній родині. З дев’яти років співав у дитячому хорі Київської опери (вистави «Пророк», «Вертер», «Пікова дама», «Кармен»). Коли йому виповнилося 12 років, померла мати, а через рік — батько. З цього часу він змушений був сам заробляти на прожиття. З 1896 року став вихованцем Київської військово-фельдшерської школи, продовжував співати в церковному хорі, диригував хором, грав у шкільних виставах.
У 1899—1903 роках М. Донець служить у війську медичним фельдшером. У той же час нелегально вчиться у Київській музично-драматичній школі М. Лесневич-Носової під керівництвом М. Соловцова, а згодом — у музичній школі М. Тутковського у класі М. Бочарова, учня славетного Камілло Еверарді. З 1905 року працює солістом опери С. Зиміна у Москві. За цей час він виконав 134 ролі у 79 операх, драмах та оперетах. У Москві співак познайомився з російськими митцями С. Рахманіновим, О. Скрябіним, Ц. Кюї, Л. Собіновим. У 1909 pоці М. Донець разом з відомим тенором І. Алчевським організували гурток «Кобзар» для популяризації української народної пісні. А в 1913 році повертається до Києва і співає в Київській опері. 
Вокальне мистецтво М. Донця завжди перебувало в цілковитій гармонії з акторською грою. Кожна партія, яку він виконував, була підпорядкована основній ідеї актора, а кожна нота, фраза, жест і міміка виявляли цілісність музичного образу і вражали життєвою правдою. Віртуозна техніка співу, музикальність і висока виконавська культура захоплювали слухачів. М. Донець був прекрасним інтерпретатором Лисенкових творів на слова Шевченка. 
У репертуарі співака було понад 100 партій української й світової оперної класики. Він був однаково великий і в оперному, і в камерному виконавстві, і в інтерпретації народних пісень. Величезний успіх супроводжував артиста у партіях українського класичного репертуару — Виборного і Тараса Бульби («Наталка Полтавка» і «Тарас Бульба» М. Лисенка), Івана Карася («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Захара Беркута («Золотий обруч» Б. Лятошинського) та ін. Неперевершеними були сценічні образи М. Донця в операх зарубіжних композиторів — Р. Вагнера, Ш. Ґуно, Дж. Мейєрбера, П. Чайковського, М. Мусоргського, М. Римського-Корсакова та ін. Образ Бориса Годунова, створений М. Донцем в однойменній опері М. Мусоргського, музичні критики завжди порівнювали з шаляпінським Борисом. 
Михайло Донець не обмежувався виконавською діяльністю — у 1934 році він викладав у Київській консерваторії акторську майстерність і мистецтво вокалу.
У 1941 році Михайла Донця було репресовано. 10 вересня 1941 року в київських тюрмах за наказом наркома держбезпеки Меркулова без вироку суду були поголовно розстріляні всі в'язні. Є дані, що саме в цей день обірвалося його життя.
Михайло Іванович Донець був реабілітований в 1989 році.
Коментарі
Дописати коментар