"Smalz і в Україні Smalz"


Чому ж так трапилося? Чому в німецькій мові так багато «наших» слів? Чи правильніше сказати, чому в українській мові так багато німецьких слів? Все дуже просто. Для початку, потрібно заглянути в історію.
Мовознавці університету німецького міста Олденбург у 2013 році працювали над проектом “Слова, що подорожують”. Вони досліджували шлях німецьких слів в польській та східнослов’янських мовах. Оскільки українці на зламі 14-15 століть мали тісний контакт із Західною Європою, то й більшість німецьких слів прийшло до нас через польську, деякі через литовську мови. Історично так склалося, що більшість територій України в цей час були приєднані до Великого князівства Литовського, а згодом і до Польщі. А вже з кінця XVII – початку XVIII століття відбулося безпосереднє запозичення з німецької в російську. Отже згодом деякі німецькі слова перемандрували з російської в українську мову.
Ось така цікава і дивна історія мандруючих слів. За оцінками лінгвістів, в українській мові їх прижилося до трьох тисяч. І вже багато германізмів стали настільки звичними для нас, що вже не відчувається їхнє чужомовне походження. Від суто німецьких: «масштаб», «феєрверк», «курорт», «рюкзак», «циферблат», «абзац» до таких близьких і суто українських: кацабайка, льох, краватка, решта, крейда, ліхтар, гендляр, келих, цегла, гак, бавовна, нирка та сотні інших. Отже, як бачимо, базовий словниковий запас німецької мови є у кожного українця.
Тож, сьогодні, якщо Ви замовите гальбу напою з брецлем або яблучний штрудель, Вас безпомилково зрозуміють у будь-якій кнайпі Львова, Кракова, Берліну, Праги чи навіть Тель-Авіва.
Вітаємо з Міжнародним днем рідної мови!
Коментарі
Дописати коментар