"Пісня для душі: П. Лещенко - 120 "

   Легендарний співак народився 2 червня 1898 року в бідній селянській сім’ї у невеличкому українському селищі Ісаєво під Одесою. Мати, Лещенко Марія Калинівна,  мала абсолютний музичний слух, вона чудово співала народні пісні, що і вплинуло на формування хлопчика, який вже в ранньому дитинстві виявляв неабиякі здібності в музиці. Коли малюкові було дев'ять місяців, Марія Калинівна з маленьким сином і своїми батьками виїхала до Кишинева. В 1906 році його прийняли в солдатський церковний хор. Крім музичного таланту і таланту танцюриста, він мав здібності до вивчання мов, володів російською, українською, німецькою, румунською та французькою. Регент хору допоміг хлопчику поступити  в Кишинівське парафіяльне училище, де  Петро отримав і музичну і загальну освіту. 

   Коли у  1918 році Кишинів був оголошений територією Румунії  Петро став  румунським підданим. З 1926 року з поляками-музикантами Лещенко та його дружина Зінаїда Закітт протягом двох років гастролювали по Європі і Близькому Сходу. Їм аплодували в Салоніках і Константинополі, в Афінах і Адане, в Алеппо і Смирні, Дамаску і Бейруті.

   В кінці 1941 року Петру Лещенку надійшла пропозиція від Одеського оперного театру і співак поїхав до Одеси в травні 1942 року. Тут він давав концерти, а під час репетицій познайомився зі співачкою Вірою Білоусовою. Дівчині було всього 19 років, вона вчилася в Одеській консерваторії. Між ними спалахнув бурхливий роман, і Петро відправився в Бухарест, щоб розлучитися з дружиною. Замість цього в Бухаресті він отримав повідомлення з'явитися в піхотний полк для відправки на війну. Восени 1943 року Лещенко потрапив до Криму, де протягом півроку перебував при штабі, а потім завідував офіцерською їдальнею. Отримавши відпустку, Петро забрав Віру з її матір'ю і братами та відвіз в Бухарест.

У травні 1944-го  Петро та Віра одружилися. Незабаром в Бухарест увійшла Червона Армія і Лещенко давав багато концертів. 

   На початку весни 1951 року, після чергового звернення до керівництва Радянського Союзу, Петру Костянтиновичу дали добро на повернення, але зробити цього він не встиг. Органи безпеки Румунії його заарештували. 

   Петра Костянтиновича допитували як свідка у справі Віри Білоусової-Лещенко. Його молоду дружину звинувачували в тому, що вона зрадила Батьківщині.

   16 липня 1954 року Лещенко Петро Костянтинович помер у тюремній лікарні. Всі матеріали по його справі досі залишаються закритими. 

 За своє творче життя Петро Костянтинович Лещенко записав понад 180 грамофонних дисків.  

  Довгі роки творчість Петра Костянтиновича в СРСР перебувала під суворою забороною. Лише в кінці 80-х років 20-го сторіччя, на хвилі перебудови, було видано, ще на вінілі, кілька пластинок пісень у виконанні Петра Лещенка. На подив, вони стали хітами продажів сезону.