"Літературна відпустка"

Хто на море, хто на дачу, а ми на гостини  до Гоголя. Полтавська область багата на спадщину Миколи Васильовича - тут і Диканька і Миргород, і Сорочинці і сама Василівка - Гоголево, де пройшло дитинство і юність письменника.
 Потопає в зелені парку  старовинна садиба. А сам  будинок у Гоголів затишний, приємний, гостинний.

   Сестра письменника Єлизавета згадувала: «Вдома він дуже входив в господарство і займався садибою і садом, в самому будинку він сам розфарбовував фарбами стіни і стелі в залі і вітальні: одягне, бувало, білий фартух, стане на високу лаву і великими кистями малює, - так він намалював бордюри, букети і арабески». Він прекрасно вишивав, шив і кроїв наряди сестрам. 

  Оформленням спальні матері Гоголь займався сам. За його ескізами місцеві майстри ткали килими і гобелени. 

  Також за його малюнками створені вітражі в декількох кімнатах. "Це красиво і модно в Європі" - наставляв він маму. При цьому Микола Васильович завжди пишався тим, що він українець, підписувався "Монсеньер Гоголь, украинец, замешкавшийся в Москве". Віктор Миколайович Батурин - відомий  художник-графік і оформлювач музейних експозицій згадував, що при відтворенні музею Гоголя він поїхав до Москви і подивився гоголівську "Книгу всякої всячини".

  І яке ж було здивування, коли він побачив, що Гоголь замалював там жовто-блакитні стрілчасті вікна для свого садибного будинку. Жовто-блакитні! Саме вони були відтворені в 1984 році після капітального ремонту. 

 Такий невеличкий будиночок у вигляді української мазанки під очеретяним дахом  в 1848 році побудувала мама письменника Марія Іванівна Гоголь-Яновська, щоб затримати сина довше біля себе, створивши йому тут всі умови для роботи. В мазанці йому було зручно писати в тиші і спокої. Але обідати він ходив до великого будинку. У флігелі три кімнати, одна прохідна, вітальня і кабінет.

     У кабінеті великого містика - нічого зайвого: ліжко, шафа, комод, невеликий столик за яким Гоголь працював стоячи. На стінах - картини «Всевидяче око», «Преображення Господнє», ікона Миколи Чудотворця ...

   Між іншим, жінок Гоголь вважав нечистою силою і намагався не пускати туди, де працював. Якщо ж якась із жінок наважувалася увійти, він тут же запрошував місцевого священика, і той з кадилом викурював все помешкання.

      Вхід в робочу кімнату  відгороджений червоною  стрічкою.  «Гоголь дуже не любив, коли хтось заходив в його кабінет, - розповідає екскурсовод, -  і мама після смерті сина  закрила двері  і  залишила заповіт, щоб туди заходило якнайменше людей». 
     До речі, картину-ікону "Всевидюче око", що висить над робочим столом, Гоголь привіз з Італії і вважав своїм оберегом. Хтось з відвідувачів музею дописав у відгуках: «Якщо ви її побачите, то ви про Гоголя відразу багато чого зрозумієте». Що ж, може й так. А ми поїдемо у пошуках  усміхненого, лукавого, іронічного Миколи Васильовича  до благословенного Миргорода. Там і зустрінемось наступного разу!