Галятовський Іоаникій — активний діяч неформального гуртка вчених і письменників, в Чернігові у другій половині XVII століття і вписав яскраву сторінку в історію української філософії, літератури та культури в цілому.
Місце і дата народження Іоаникія Галятовського точно не встановлені. У 1640-х pоках закінчив Києво-Могилянську колегію, потім викладав там риторику, у 1659-1664 pоках був її ректором. З 1669 року до самої смерті обіймав посаду архімандрита Єлецького монастиря у Чернігові. Він увійшов в історію української барокової прози як найбільший інтелектуал другої половини XVTI століття.
Літературна спадщина Іоаникія Галятовського — одного з найосвіченіших людей свого часу — охоплює близько двадцяти творів, написаних українською та польською мовами. Найбільшу популярність здобула його книга «Ключ розумінія», що протягом короткого часу витримала три видання (1659, 1663, 1665). Перше видання «Ключа» містить 20 проповідей на Господні й 12 — на Богородичні свята, зразки похоронних проповідей, а також рекомендації щодо створення недільних та святкових казань, і є фактично посібником для написання церковних проповідей. До видання додано перший український курс гомілетики — трактат «Наука про спосіб складання проповідей», де викладено теоретичні засади створення української барокової проповіді.
Творчість І. Галятовського наповнена не тільки філософськими міркуваннями, а й має яскраву суспільно-політичну спрямованість. Людина розглядалася в єдності тілесного й духовного: тіло — матеріальна субстанція, а душа — невидима розумність, вона безсмертна і становить сутність людини.
Основні твори І. Галятовського: «Небо нове» (1665); «Розмова Білоцерківська» (1676); «Стара церква» (1678); трактати Лебідь» (1679) та «Алькоран Магомета» (1683). Творчий спадок Іоаникія Галятовського став значним внеском у духовно-інтелектуальну скарбницю національної культури XVII століття.
Галятовський Іоаникій помер 22 червня у Чернігові. Похований у реставрованому ним Успенському соборі Єлецького монастиря.
Коментарі
Дописати коментар