"Вчитель людяності і мудрості: В.Сухомлинському - 100"

   

 Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі  Василівці Кіровоградської області, в бідній селянській сім'ї. Тут минули його дитинство і юність.

  Закінчивши Полтавський педагогічний інститут, Сухомлинський повернувся в рідні місця, щоб викладати  українську мову та літературу.

    З 1948 року і до кінця життя Василь Олександрович займав посаду  директора звичайної, пересічної середньої школи. 23 роки стали найпліднішим періодом  його науково - практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. 
    Педагогічний експеримент у Павлиській школі узагальнено В. Сухомлинським у сорока книгах, п'ятистах статтях та низці неопублікованих творів. Як учитель-новатор, він володів почуттям дійсно нового, умів заглядати в майбутнє, готував своїх вихованців до життя.

  У центрі виховної системи, створеної В.Сухомлинським, знаходиться дитина з її активністю, інтересами, індивідуальними творчими здібностями: «Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дітей. І немає нічого страшного в тому, що дитина вчиться граючи.»

   Його розуміння завдань виховання вельми відрізнялося від того, що було в підручниках, його погляд на роль і місце вчителя не вписувався в постулати офіційної педагогіки.

   Мало хто з вчителів знають, що Сухомлинський до кінця життя від інтернаціонального виховання звернувся до національного, від войовничого атеїзму - до своєрідної народної культурної основи, до розуміння багатоплановості потреб і проявів особистості учня, до того, що у формуванні всебічно розвиненої особистості  головним є духовність.  Про один із шляхів успішного розв'язання цього завдання він писав, що у «серця дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам'яті, без  історії.» 

  2 вересня 1970 року серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Йому судилося народитися і померти у вересні, і це символічно, бо вересень – це початок нового навчального року.