«Митці України: Наталя Ужвій - 120»
Ще при житті Наталя Ужвій стала легендою української сцени. Важливим етапом її становлення як актриси
була робота в Харківському театрі «Березіль». Учениця великого Леся Курбаса,
примадонна його театру, Ужвій була
змушена підписати колективний лист, що засуджував творчий метод художнього керівника. Йшов 1933
рік, коли її чоловіка - поета-футуриста Михаля Семененко - репресували, а сина
Михася оголосили дитиною ворога народу. І люди з органів поставили її перед
вибором: «Або ви ставите свій підпис під колективним листом, або ви, крім
чоловіка, втратите ще й дитину». Вона вибрала дитину.
Після
репресій над Курбасом Ужвій вже не могла залишатися в його театрі. У 1936 році
на запрошення Гната Юри вона переїхала до Києва, де пропрацювала в театрі імені І.Франка 50 років. Тут вона створила свої кращі ролі. 
В
1943 році Наталя Ужвій зіграла головну роль у фільмі режисера Марка
Донського «Радуга». Прем'єра фільму відбулася 24 січня 1944 року і стала сенсацією. «Райдуга» поставила Ужвій на недосяжний раніше п'єдестал. Листи після «Райдуги» полетіли до неї звідусіль. Картина була відзначена
Головним призом асоціації кінокритиків США і Вищої премією газети «Daily News»
«За кращий іноземний фільм в американському прокаті 1944 року», а також призом
Національної ради кінооглядачів США. За цю роботу Наталя Ужвій отримала звання народної артистки СРСР.
Після Другої світової війни Ужвій зіграла на сцені театру імені І.Франка безліч жіночих доль. У п'єсі
Островського "Без вини винуваті" Ужвій-Кручинина була настільки
природною, граючи горе матері, яка втратила сина, що глядачі ридали. А актриса
на кожній виставі заново переживала страшну втрату - смерть єдиного сина Михася.
22
липня 1986 Наталія Михайлівна Ужвій померла. На будинку по вул. Городецького, 17 в Києві (де мешкала актриса в останні роки), неподалік від театру ім. І.Франка, встановлено меморіальну дошку.
Коментарі
Дописати коментар