"Світло українського розуму"
Сторічна історія Національної академії наук – це шлях, сповнений постійного творчого пошуку та подвижницької праці людей, які в цьому невтомному пошукові бачать сенс свого життя. Створювали Українську академію наук знані в світі вчені, мужі, за плечима яких були великі наукові досягнення та великий досвід життя.
В ювілейні дні природно звертатися до початків, до джерел. Прочитаймо цю історію...
Кінець XIX - початок ХХ століть у світі позначився інтенсивним розвитком наук. Формувалися нові наукові напрями, виникали нові наукові школи, створювалися науково-дослідні лабораторії та інститути.
Розвиток науки в Україні в другій половині XIX століття був пов’язаний виключно з її вищою школою, передусім університетами. Тож, ідея створення своєї Академії наук існувала вже тривалий час. Спочатку Наукове Товариство імені Шевченка у Львові, а потім Українське Наукове Товариство у Києві мислилися їхніми засновниками та членами як прообрази найвищого українського наукового зібрання. З квітня 1917 року Центральна Рада починає працювати над документами про створення Академії наук; але далі обговорень справа не просувається.
Ідея була підхоплена урядом Павла Скоропадського. На пропозицію міністра народної освіти і мистецтва Миколи Василенка була створена спеціальна комісія, яка від 9 липня до 17 вересня 1918 року розробила законопроект про заснування Української Академії Наук (УАН). Тепер ішлося про повноцінну Академію, яка мала охоплювати всі основні сфери науки.
В ювілейні дні природно звертатися до початків, до джерел. Прочитаймо цю історію...



14 листопада 1918 року законопроект був затверджений гетьманом. Урочисте відкриття Української Академії наук відбулося 24 листопада, а перші установчі загальні збори – 27 листопада. За статутом, Академію було створено самоврядною установою, яка складалася з 45 установ: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінети, 2 лабораторії, Ботанічного та Акліматизаційного садів, Астрономічної обсерваторії, Біологічної станції, бібліотеки, друкарні та архіву. Видання Академії повинні були друкуватися українською мовою. Академія мала три відділи: історично-філологічний, фізико-математичний і соціально-економічний.
Першими академіками були призначені історики Дмитро Багалій та Орест Левицький, економісти Михайло Туган-Барановський та Володимир Косинський, сходознавці Агатангел Кримський та Микола Петров, лінгвіст Степан Смаль-Стоцький, геологи Володимир Вернадський та Павло Тутковський, біолог Микола Кащенко, правознавець Федір Тарановський, фахівець з теоретичної механіки Степан Тимошенко.
У різні роки президентами Академії обирали: Миколу Василенка (1921—1922), Ореста Левицького (1922), Володимира Липського (1922—1928), Данилу Заболотного (1928—1929), Олександра Богомольця (1930—1946), Олександра Палладіна (1946—1962). А з 1962 року і до нині беззмінним президентом залишається Борис Патон.



Цей ювілей є свідченням того, що закладені у далекі та непрості роки основоположні принципи статутної діяльності Академії успішно витримали випробування часом. Інтелігентність, висока освіченість, свідома громадянська позиція провідних учених Академії викликають не тільки захоплення і повагу, але й утверджують високий дух науки.
З Днем заснування Національної Академії Наук України!
Коментарі
Дописати коментар