"Митці України: Васильківському С.І. - 165"

   Васильківський Сергій Іванович — яскравий представник українського образотворчого мистецтва останньої третини XIX — початку XX століття, один з провідних пейзажистів в українському та європейському живописі, відіграв значну роль у становленні історичної картини та розвитку лірико-епічного напряму в українському пейзажному живописі, один з ініціаторів тогочасних пошуків українського стилю в архітектурі.

   Сергій Васильківський, нащадок козацько-чумацького роду, народився в 19 жовтня 1854 році Ізюмі на Харківщині. Навчався у Харківській гі­мназії, де його першим учителем малювання був відомий український художник Д. Безперчий. У 1876 році Васильківський, всу­переч батьківській волі, стає студентом Петербурзької Академії ми­стецтв. У становленні його як художника величезну роль відіграли викладачі М. Клодт і В. Орловський, знайомство з полотнами О. Саврасова, І. Шишкіна, А. Куїнджі. За дипломну картину «По Дінцю» Сергій Васильківський був удостоєний великої золотої медалі та звання класного художника 1 ступеня з правом стажу­вання у Європі. Як пансіонер Академії мистецтв художник впродовж двох років перебував у Парижі, де зазнав впливу ху­дожників барбізонської школи. За цей час майстерність С. Ва­сильківського набула такої довершеності й досконалості, що йому було надано право експонувати роботи на виставках паризького Салону поза конкурсом. 

   У 1888 році художник оселився у Харкові, багато подорожував по Україні, побував у Криму, на Кавказі. Починається період творчої зрілості митця. Пейзаж, історичний, побутовий і монуметальний жи­вопис, портрет, рисунки українських орнаментів знайшли своє місце в його доробку. Подією в українському мистецтві початку XX століття стали монументальні панно для будинку Полтавського земства. Роботи «Ко­зак Голота», «Вибори полковника Мартина Пушкаря» — це перші в українському мистецтві спроби епічного втілення героїчного мину­лого народу, а найбільш вдала — «Чумацький Ромоданівський шлях» — стала справжнім гімном величі й красі української землі. 

    Сергій Васильківський — один з найпоетичніших пейзажистів в українському живописі. У його картинах-пейзажах з їх продума­ною композицією, точністю в зображенні деталей завжди зберіга­ється свіжість і чистота фарб, витонченість колориту, притаманні етюдам. Глибокого узагальнення досягає майстер в етапному полот­ні українського пейзажного живопису «Козача левада». Майстер­ність композиції, м’які й водночас насичені кольорові та світлоті­ньові сполучення надають поетичності пейзажному образу. 

   У культурному житті тогочасної України Сергій Васильківсь­кий був чи не найпомітнішою постаттю. Він завжди перебував у центрі мистецьких подій, брав участь в ілюструванні альбому «З української старовини», очолював Харківське літературно- художнє товариство, був членом журі конкурсу на проект пам’ят­ника Тарасу Шевченку в Києві. Спадщина С. Васильків­ського, основна частина якої сьогодні зберігається у Харківському художньому музеї та Національному художньому музеї в Києві, є безцінним надбанням і гордістю народу України.

   Помер Васильківський Сергій Іванович 8 жовтня 1917 році у м.Харкові.