"Той, що дихає танцем"

 Його часто можна зустріти гуляючим київськими двориками, що між вулицями Миколи Василенка та Героїв Севастополя. Завжди елегантно (і трохи екстравагантно) одягнений, стрункий, з легкою ходою. Усіма знаний і впізнаваний - відомий хореограф Григорій Миколайович Чапкіс. 

  Народився майбутня легенда танцю 24 лютого 1930 року в місті Кишинів, що в Бессарабії, яка на той час була анексована Румунією. В багатодітній родині, де було семеро дітей, працював тільки тато. Він був лимарем – ремонтував кінські упряжки, шив збруї, хомути, сідла. Вранці дітей батьки випускали на вулицю, вночі забирали. Тож дитинство Гриші минуло серед циган, молдован, бесарабів. 

  А до Києва потрапив вже в часи війни, в кінці 1943 року. Повертаючись з евакуації із Казахстану на батьківщину в Молдавію, у щойно звільненому Києві довелося зупинитися. Усю родину Чапкісів було знято з потяга через черевний тиф і відправлено до Жовтневої лікарні. Першим одужав Гриша. Уявіть собі: даху над головою немає, у місті голод, розруха, карткова система, ані російської, ані української хлопець не знає... І що робити доки не стали на ноги усі рідні? Ночував на вокзалі, на дахах, на горищах - де доведеться. А вдень гуртувався разом з такими ж бездоглядними напівголодними пацанами на Євбазі. Десь щось піднесе, десь комусь підсобить, де станцює. Збирав якусь там суму, купував пиріжки й носив до лікарні. І так - доки не вийшли батьки. Ну, а потім влаштувалися всі розбирати руїни на Хрещатику. Батькам виділили кімнату у гуртожитку на Батиєвій горі.

  Згодом батько відвів молодшого сина у ремісниче залізничне училище на Солом'янці. Здивований директор суворо дивився на маленьке, кволе, хворобливе хлопча. Батько, плутаючи від хвилювання російські і румунські слова, намагався розказати про поневіряння сім'ї, про те, що хлопцю треба міцно стати на ноги. А потім: "Ви тільки подивіться, як він танцює!" І тут Гриша вийшов на середину кабінету і від усієї душі "вжарив" запальну циганочку. Так, завдяки танцю, він і потрапив до училища. 

А далі робота та заняття в самодіяльному ансамблі при училищі. Його помітили, забрали до обласного ансамблю. А в 1945 році ансамбль поїхав на олімпіаду трудових резервів у Москві. Виступати довелося у Кремлівському театрі перед більшовицькою верхівкою. На хлопчика, що хвацько витанцьовував українського "повзунця", звернув увагу сам вождь народів. 

  А вже наступного року Григорія вже зарахували до складу балетної трупи Державного ансамблю пісні й танцю України. В 20 років він стає балетмейстером театру імені Івана Франка. В 1951 році в якості представника України бере участь у Всесвітньому фестивалі молоді та студентів в Берліні. Українська команда привезла звідти найбільшу кількість золотих медалей. Їх носили на руках, як космонавтів.

  Однак найбільшим успіхом Григорій Миколайович вважає те, що 27 років пропрацював пліч-о-пліч з такою людиною, як Павло Павлович Вірський. "Це така величина! Такий майстер! Хореограф, визнаний в усьому світі!, - каже Григорій Чапкіс - "Ми об’їздили 71 країну світу! Я брав участь у трьох міжнародних конкурсах і отримав три золоті медалі. Коли мені було 30 років, мені присвоїли звання Заслуженого артиста. Я йшов Хрещатиком у макінтоші, привезеному з Берліна, в рукавичках. Люди розступалися. Нас знала вся країна. Як ви вважаєте, я був успішним?"

  Він досі "хворіє" танцем і проводить в танцювальному залі по 8 - 10 годин на день. Проте мало хто знає, що основою успіху хореографа став не стільки талант, скільки працьовитість: "Я в своєму віці постійно кудись поспішаю, в мене немає субот, немає неділь, немає свят. Поки ви можете, кожна хвилина мусить бути заповнена". Для нього стимул - скрізь встигнути, не втрачати жодної хвилини. Для нього найстрашніше - втратити час.  

   "Ви не уявляєте, у який хороший час живете! Так, політичної стабільності бракує, але життя прекрасне! Просто бережіть свій час, не прогавте його. І будьте трохи наполегливішими, цілеспрямованішими. Дай вам Бог бажання бажати. Тому, що коли ви хочете – у вас горять очі, ви маєте стимул, бажання жити. Головне – це хотіти, прагнути, любити!" Такий меседж усім нам від Майстра.

Ми ж хочемо привітати Григорія Миколайовича 

з днем народження!

І побажати любові, наснаги, здоров'я і гарного настрою!!!