«Я з вами був …»

Ігор Наумович Шамо -  відомий український композитор та піаніст. Він народився  у місті Києві 21 лютого 1925 року і, за сімейною легендою, першим його словом було «пісня». У чотири роки хлопчик читав, малював, ліпив і мав величезний потяг до музики. Можливо, він був би видатним художником (його малюнки говорять про неабиякий хист). Тому батьки довго сумнівались, куди віддати хлопця – в художню чи музичну школу, але Іка вибрав сам – музичну. В 1935 році в Києві відкрилася перша спеціалізована школа для обдарованих дітей, до композиторського класу якої і пішов навчатися Ігор.
 В 1941 році, саме перед війною, він закінчує навчання в школі. Потім була евакуація в Уфу та навчання в медичному інституті. А вже у травні 1942 року Ігор у званні лейтенанта медичної служби йде добровольцем на фронт. Пережите у Другій світовій війні знайшло втілення в багатьох його творах.
Вже після війни (1951) Ігор Шамо закінчує Київську консерваторію по класу композиції Бориса Лятошинського, активно працює у багатьох жанрах: оркестрові твори, квартети, хори. Шамо бачив у своєму педагогові талановитого музиканта, який багато працює задля розвитку української музики. А Лятошинський вгадував у своєму учневі задатки композитора, який би продовжив його справу. Він високо цінував його композиторський талант і мріяв у недалекому майбутньому побачити Ігоря Шамо автором серйозної музики, великих музичних творів. Ігор Наумович їм став.

П'ятнадцять симфонічних творів, низка вокально-симфонічних творів, серед яких і контати на вірші Павла Тичини, Дмитра Луценка, Андрія Демиденка; низка камерно-інструментальних творів («Українська сюїта» для фортепіано, «Тарасові думи», «Гуцульські акварелі», «Український квартет»; камерно-вокальні твори (десять романсів на вірші Тараса Шевченка; хори без супровіду (чотири хори на вірші Івана Франка, десять на вірші українських поетів, «Карпатська сюїта»).
 Але в пам’яті України він насамперед залишився творцем пісень. Двічі важкопоранений фронтовик Ігор Шамо знав ціну життю і миру, а тому його пісні – справді про головне.

Ігор Наумович написав музику до понад 300 пісень, в яких повною мірою проявились і його власне обдарування, і власний стиль насичений фольклорними інтонаціями. Добре відомі його пісні «Київський вальс», «Києве мій», «Рушник» та ін. Серед них особливо вдалими були пісні на слова Дмитра Луценка - «Україно, любов моя», пісенний твір «Зачарована Десна» (Пам’яті О.П.Довженка), а «Києве мій» у 2011 році офіційно визнана як гімн столиці України. Вони разом любили імпровізувати на роялі і в такий спосіб творили прекрасні мелодії.
 Ігор Наумович автор музики до 20-ти кінофільмів, а також музики до вистав драматичних театрів. Зокрема: «У неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської, «Горлиця», «Спасибі тобі, моє кохання», «Перший гріх», «Чебрець пахне сонцем», «Планета сподівань» Олексія Коломійця, «Бути чи не бути» Олександра Левади та інших, музика до радіовистав («Відьма» за Т.Шевченком і «Тарасові шляхи»).

1964 року композитору було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України, 1976 року – лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка, Народний артист УРСР (1975), нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями, Почесний громадянин міста Києва.
Композиторська майстерність Ігоря Шамо виявлялася як у малих, так і великих формах. В останній період творчості він написав оперу «Ятранські ігри» (1979) з унікальною для того часу партитурою. Музика її містить багато пісень календарного циклу – веснянок, купальських, жнивних. Вже будучи тяжко хворим, завершив ораторію «Скоморошини», присвячену 1500-річчю Києва, концерт для баяна з оркестром, Шостий струнний квартет.
 Помер Ігор Наумович Шамо 17 серпня 1982 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.