"Ім'я в історії: Бачинському Ю.О. - 150"

   Бачинський Юліан Олександрович — один із фундаторів національно-державницько­го напряму у політичній науці, український патріот, активний полі­тичний діяч, полум’яний публіцист. Виступив новатором у дослідженні проблем державотворення, вивченні економіки Західної та Східної України, відтворенні іс­торії української еміграції в США та Канаді. 

   Юліан Бачинський народився 28 березня 1870 році в с. Новосілки на Тернопіль­щині в родині греко-католицького священика. Середню освіту здобув у Львівській та Дрогобицькій гімназіях (1880—1890), а вищу юридичну — у Львівському та Берлінському уні­верситетах (1890—1896). Початок політичної діяльності Ю. Бачинського припав на 1890-ті роках. Він увійшов до керівного складу Української радикальної партії в Галичині, очоливши її соціалістичне крило (1890—1897). Разом із М. Ганкевичем і С. Вітиком організував Україн­ську соціал-демократичну партію Галичини (1899).
   Уже в ранньому юнацькому віці Ю. Бачинський захопився ідея­ми західноєвропейського соціалізму, насамперед, марксизму. Знач­ний вплив на формування його світогляду справили М. Драгоманов та І. Франко.  Йому належить думка що по­літична самостійність України не є прерогативою лише українців, а всіх, хто мешкає на її етнічній території. Водночас, Ю. Бачинсь­кий ніколи не розглядав державу як самоціль, а вбачав у ній лише най­важливіший засіб для забезпечення можливості вільного культурно­го розвитку народу. Ю. Бачинський — автор праць «Голоси» (1904), «Українська іміграція в З’єдинених Державах Америки» (1914), «Більшовицька революція і Українці» (1925) та інші. Основну увагу при­ділено в них дослідженню українського питання, суспільно-політич­них рухів в Галичині, а також у Наддніпрянській Україні, причин емі­грації західноукраїнських селян до Північної Америки та інші. 
 В роки Першої світової війни був мобілізований до австро-угорської армії (1915—1918). З утворенням Західноукраїнської Народної Республіки — член Української національної ради у Львові. Голова дипломатичної мі­сії УНР у Вашингтоні (1919—1921). 

   На еміграції Ю. Бачинський жив переважно в Німеччині (з 1923 року) Співпрацював із представниками різних українських по­літичних угрупувань за кордоном. 

   Після переїзду до СРСР працював у Харкові науковим співробіт­ником «Української Радянської Енциклопедії» (1933—1934). 

   Заарештований каральними органами радянського режиму на­прикінці листопада 1934 року, Ю. Бачинський був безпідставно звину­вачений у проведенні контрреволюційної терористичної діяльнос­ті в Україні та засуджений на десятирічне ув’язнення у табо­рах ГУЛАГу, де й помер. 
     Юліану Бачинському належить чільне місце у лавах рев­них українських патріотів, його життя і діяльність є зразком служін­ня Україні. 

   Помер Бачинський Юліан Олександрович 6 червня 1940 році.