"Славетні імена: Наливайко С. - 460"

    Народився Северин Наливайко близь­ко 1560 року у місті Гусятині (нині Тернопільська область). Родина належала до представників залишку боярського стану, батько займався кушнірством.

     Під час конфлікту з Марціном Калиновським, котрий привласнив собі Наливайківську землю, батька Семерія сильно побили і від отриманих ран він невдовзі помер. Родина переїхала до старшого брата Дем'яна до Острога. Імовірно, за протекції старшого брата, вступив на службу до приватного війська князя Костянтина Василя Острозького, згодом ставши сотником його надвірної хоругви. 

     Відомо, що під час по­встання К. Косинського Северин брав участь зі своєю сотнею у битві під П'яткою, де Косинський зазнав великої поразки. 

   У цій битві Наливайко виявив себе як здібний полководець. Спокійна служба в надвірному війську вже не задовольняла його. Дізнавшись, що козаки зобов'язалися допомагати авст­рійському імператорові у боротьбі проти турків і татар, Северин сформував загін і в червні 1594 року, маючи дві з поло­виною тисячі воїнів, напав у Молдові на татар.

   Наливайко розумів: хоч би скільки війська він зібрав, без підтримки запорожців йому не перемогти. Тож перший крок до здобуття цієї підтримки було зроблено. Восени 1594 року війська Наливайка і гетьмана запорозького козацтва Григо­рія Лободи пішли спільним походом у Молдову проти тур­ків. Вони захопили фортеці у Цецорі й Сучаві.

   Історики вважають, що цей похід мав велике значення для подальшої долі і Молдови, і Валахії. Завдяки йому Мол­дова скинула турецьке ярмо і пристала до антитурецької коаліції.

Взяття фортеці Ізмаїл українськими козаками
на чолі із гетьманом Наливайком у 1595 році.

   Повернувшись додому, Наливайко побачив, що король Сигізмунд заходився насаджувати унію, тобто єднати като­лицьку церкву з православною, звичайно, зі зверхністю ка­толицизму. На цій хвилі й почалося повстання Наливайка. Першим він здобув місто Луцьк. Це стало своєрідною помстою луцькому єпископові Кирилу Терлецькому, який був прихильником унії й актив­но її запроваджував. Поляки гадали, що Наливайко почне відходити в глиб України, але він раптом повернув на Білорусь. Там він спо­чатку заволодів Слуцьком, здобув Могилів.Поляки для боротьби з Наливайком покликали татар. Проте це не допомогло. Северин розбив військо під командуванням Оникія Уніговського.

   Повернувся Наливайко в Україну вже як національний герой. Він і далі громив маєтки єпископа Терлецького та інших панів і звернувся до запорожців, закликаючи їх при­єднатися до боротьби за віру. 1596 року козаки вирушили в похід. Один численний загін на чолі з Матвієм Саулою (Шаулою), перетнувши Україну, почав розганяти польські війська, що базувались у Білорусії. Другий — під пров­дом Григорія Лободи — захопив Черкаси і пішов на Білу Церкву. Певний час ці три війська (Наливайка, Лободи і Саули) діяли окремо, змушуючи поляків теж розпорошувати свої військові сили.

   3 самого початку повстання об'єднанню козаків з повстанцями заважали надто складні стосунки між цими двома ватажками: Лобода був запорозь­ким гетьманом, а Наливайко вважав, що загальне керівниц­тво повстанням має здійснювати саме він.

   Знаючи про незгоди між Лободою та Наливайком, поль­ський гетьман Жолкевський демонстративно повів перего­вори лише з Лободою, ігноруючи Наливайка. Запідозривши Лободу в зраді, наливайківці вбили його. Та запорожці й тут не погодилися на кандидатуру Наливайка. Гетьманом став Стефан (Криштоф) Кремпський. Вибори Кремпського не таїли в собі жодного компромісу. Гетьманом його назвали запорожці, а реєстрові козаки та значна частина повстн­ців, які були в таборі, на це не пристали. Почалися чвари, що подеколи переростали навіть у сутички.

   Коли змучені обстрілами люди погодилися на перегово­ри, парламентарі Жолкевського поставили тверді умови: видати керівників повстання — Наливайка, Саулу і Шоста­ка; віддати всі гармати й прапори. Запорожці відгукнулися на пропозицію першими — схопили Наливайка і видали Полякам.

  Існує кілька версій загибелі Северина Наливайка. Найвірогіднішою здається та, що має підтвердження в польських джерелах. Наливайка тривалий час допитували, катували і тримали у в'язниці. А коли у Варшаві зібрався на своє засі­дання черговий сейм, йому відрубали голову, а потім четвер­тували. Сталося це 11 квітня 1597 року.

   Так трагічно завершилася військова і політична кар'єра України Северина Наливайка.