"Митці України: Білокур К. - 120"

   

     Білокур Катерина Василівна — майстер народного декоративного живопису, народний художник України. Її самобутня творчість неповторною перлиною зоріє в україн­ському художньому мистецтві. Чарівливий світ творів приваблює неперевершеною гар­монією вишуканих фарб, красою бачення навколишньої природи, ніжним ліричним звучан­ням. Це про неї всесвітньо відомий француз Пабло Пікассо сказав, що якби у них була та­кого рівня художниця, вони б змусили заговорити про неї увесь світ. 

        Катерина Білокур народилася 7 грудня 1900 році у бідній селянській родині в с. Богданівка (тепер Київська обл.). Тут майбутня художни­ця прожила усе життя, змалку працювала разом з дорослими, самотужки оволоділа грамотою, вчилася у книжок і природи «свято­му малярству». Жагуче бажання отримати професійну освіту так і за­лишилось мрією: двічі намагалася вступити до художньо-керамічно­го технікуму в Миргороді та Київського театрального технікуму, але через брак початкової освіти їй відмовляли. Тоді прийшло рішення опановувати мистецтво самостійно. Крок за кроком у творчих по­шуках відкривала вона таїну живописного дійства, його законів і техніки. Фарби і пензлі виготовляла сама. Постійним учителем К. Білокур була краса широких ланів, польових і городніх квітів, щедрих дарів поля і саду. 

        Уже перші значні роботи майстрині виразно декоративні і вод­ночас поетичні. «Жоржини», «Берізка», «Квіти за тином» засвідчи­ли самобутній талант художниці, особливості вибору теми, компо­зиції, живописного трактування образів. Завдяки сприянню співач­ки О. Петрусенко роботами К. Білокур зацікавилися працівники Полтавського будинку народної творчості. У 1940 році в Полтаві впер­ше експонуються її твори, більшість із яких, на жаль, втрачено під час війни. 

  Повоєнні роки стали періодом розквіту творчих сил художниці, вершиною її майстерності. Однією з найяскравіших і найвідоміших за своєю естетичною і емоційною силою впливу на глядача є карти­на «Цар-колос». Полотна «Буйна», «Декоративні квіти», «Привіт урожаю», «Півонії», «Квіти і берізоньки увечері», «Жоржини» сприймаються як поетичний гімн українській землі. 

     Картини ху­дожниці звучать урочисто, як органна музика, в них знаходимо від­блиск глибоких емоцій, думок, світлих почуттів і ясних настроїв, у них — зачарована квітами душа. Краса кожної квітки, стеблинки проходить крізь чутливу натуру майстрині й органічно вплітається у фантастичний танок прекрасного царства Флори. 

         Величальною піснею родючості, буянню життя стали натюрмор­ти «Снідання», «Яблука і помідори», «Квіти і овочі», «Натюрморт з колосками та глечиком», «Богданівські яблука», «Кавун, морква, квіти». Художниця майстерно володіє кольором. Безліч складних відтінків, тональних переходів створюють відчуття легкості просто­ру. Її полотна дивують гармонією магічної сили і фантастичної кра­си. Це натхненна оповідь про красу, радість, гімн людській праці. 

  Глибоко національна творчість Катерини Білокур належить до найкращих надбань української культури, її твори експонувалися на багатьох вітчизняних та зарубіжних виставках. Мистецтво було сенсом життя художниці, і вона віддала йому своє серце. 

   Померла Білокур Катерина Василівна 10 червня 1961 році у с. Богданівка, Яготинському районі Київської області.