"Нові імена в українській літературі"

    

 Олександр Бойченко надзвичайно освічений, інтелігентний, абсолютно "живий" і цікавий автор, видав  збірку короткої прози "Країна за Збручем". У своїх творах Бойченко часом піднімає важливі проблеми. Але пише так легко і доступно, що після кожного есе хочеться аплодувати. Книга складається з двох частин: у першій містяться більш розлогі есе, які автор писав для львівського інтернет-ресурсу "Збруч", де  веде свою регулярну колонку. Друга частина складається з коротших і здебільшого легких текстів, як-то особисті спогади чи сімейні історії, приправлені порцією доброго гумору. Ці розповіді були написані ним для київського журналу "Країна". Із назв цих першоджерел  й була скомпонована назва "Країна за Збручем", що символізує обидва береги Збруча, дві частини однієї країни. А зображення моста на обкладинці так само невипадково натякає на об'єднавчий характер цієї книжки. 

"Мондеґрін. Пісні про смерть і любов", Володимир Рафєєнко. Це перший повністю україномовний роман автора, який вже досить давно та успішно писав російською. Але життя ставить свої виклики, тому вимушений переїзд Рафєєнка з Донецьку призвів до того, що він почав вивчати (а вірніше – згадувати) українську. А що може бути кращім за вивчення мови, як не вправи на літературному полі? Саме тому головний герой «Мондеґріну» Габі також після втечі із міста Z починає вивчати (а вірніше – згадувати) мову дитинства, бабусиних казок та пам'яті роду. А оскільки герой Габі, як і сам автор, філософ, то мову вони пізнають. Пізнають як жінку чи всесвіт, просікаються нею, наче гірським повітрям. Тут химерні герої ходять справжніми вулицями Києва, міфічні істоти стають реальнішими за цілком тілесних людей, а історія нагадує про себе буквально стуком у двері. Тут досконала мова та тонке вибудовування сюжету  не дає змоги відірватися від сторінок ні на хвилинку! І єдине, чим можна дорікнути авторові – це обсягом твору. Він дуже замалий.

Журналістка, блогерка, кандидатка мистецтвознавства  Олександра Шутко, яка є авторкою дослідження «Роксолана: міфи та реалії», стала авторкою захоплювального роману «Хатідже Турхан».

  Про засновницю так званого «Жіночого султанату» в Османській імперії –Роксолану – знають, мабуть, усі. А от про останню його представницю Хатідже Турхан відомо не так багато. Доля цієї українки родом з Поділля, Надії, так само спочатку закинула дівчину в гарем султана, а потім зробила її

дружиною правителя імперії Ібрагіма Божевільного. Як матір спадкоємця престолу, Хатідже Турхан після смерті свого чоловіка фактично управляла державою в ролі регентки. Період її правління (йдеться про XVII століття) увійшов у історію завдяки співпраці турків із Богданом Хмельницьким. Авторка роману Олександра Шутко провела ґрунтовні історичні дослідження, які лягли в основу двох книг про маловідому, але визначну українку.

   "Пів'яблука. Інші пів'яблука" Галина Вдовиченко.

 Подейкують, що справжньої жіночої дружби не існує. Якщо ви теж належите до числа скептиків, то обов'язково прочитайте дебютний роман Галини Вдовиченко «Пів’яблука». Історія про чотирьох львівських пань – таких різних між собою, але таких близьких подруг – зарядить життєвим оптимізмом. Назва книжки натякає на дивний сувенір, який героїні знаходять на блошиному ринку. Можливо, його автором є сам маестро Пінзель, видатний скульптор XVIII століття. І, можливо, ця особлива річ у дивовижний спосіб допоможе подругам втілити свої мрії в життя. У продовженні роману – «Інші пів’яблука» – загадкова постать митця продовжує супроводжувати львів'янок у їхніх пригодах. Свіженьке перевидання вмістило під однією обкладинкою обидва романи Галини Вдовиченко у новій авторській редакції.