"Вулицями рідного Києва"

   Продовжуємо мандрувати вулицями рідного міста.
 В середині ХІХ століття на картах Києва з'явилася вулиця Льва Толстого. В ті роки вона називалася Шулявська, тому що вела до історичної місцевості Шулявка. Назва ця вперше згадується в давньоруських літописах X—XI століть. У 1891 році вулицю перейменували в Караваєвську – на честь видатного хірурга Володимира Караваєва, який відзначав 50-річчя своєї діяльності в Київському університеті. У 1920 році вулицю знову перейменували - в Толстовську. Цю назву вона зберегла до 1926 року, після чого стала вулицею Льва Толстого. Перейменування відбулося з ініціативи товариства пам'яті письменника, яке діяло в 1919-1922 роках при бібліотеці-читальні по вулиці Караваєвській, 23.

Вулиця Льва Толстого, 9, де зупинявся  Л. Толстой.

   

  "Київ дуже притягує мене", - написав у своєму щоденнику всесвітньо відомий письменник  напередодні свого приїзду в Київ у 1879 році.  Тоді   Лев Миколайович  зупинявся у будинку  № 9,  де проживала сестра  його  дружини.  Дослідники творчості Льва Толстого відзначають, що багато персонажів і сюжетні лінії романів письменника пов'язані з Києвом. Приміром, один з центральних персонажів роману "Війна і мир" Пьєр Безухов "міряє дороги Київської губернії"; на київській землі бойовий шлях починає юний Петя Ростов. Саме в Києві закохується і знаходить своє сімейне щастя предводитель дворянства Порхунов ("Нема в світі винуватих").

  До наших днів вулиця Льва Толстого зберегла чимало старовинних будинків і особняків, історія яких пов'язана з іменами відомих київських мільйонерів і меценатів, знаменитих професорів та письменників. 

Фасад будівлі на вулиці Льва Толстого, 1.

 На початку вулиці розташований старовинний особняк рожевого кольору, побудований ще в 1898 році на замовлення купця Бендерського.  В особливій пошані у киян і гостей столиці  фасад цієї будівлі, прикрашений красивою ліпниною -  медальйони з жіночими образами і розкішні статуї жінок привертають увагу перехожих. Екскурсоводи  прозвали цей особняк "будинком Афродіти" з-за його ніжно-рожевого кольору і красивих жіночих фігур на фасаді.

   В  будинку під номером 5 жив знаменитий Григорій Верьовка, який був головним організатором і першим керівником легендарного українського народного хору. 

Вулиця Льва Толстого 7,  колишній особняк родини Терещенків.

  Красива будівля блакитного кольору з куполом і багатою ліпниною, якій вже понад 100 років, колись  належала  Олександру Миколайовичу Терещенку – сину відомого цукрового магната Миколи Терещенка.     В будинку було  новітнє для тих часів обладнання - водопровід, парове опалення і навіть два ліфта. Зараз приміщення колишнього маєтку Терещенка займає Національна наукова медична бібліотека України.

Вулиця Льва Толстого 11/61, перший  "хмарочос".

  Один  з перших у Києві хмарочосів спорудили поруч з Київським університетом в 1911-1912 роках, на замовлення підприємця Берла Морозу.  Кутова семиповерхова будівля в еклектичних формах, з рисами французького бароко, збудована на перехресті вулиць Льва Толстого та Володимирської. Кияни спочатку критикували будинок, що  помітно виділявся на тлі скромних двоповерхових особнячків.  Незважаючи на критику з боку городян, Мороз хотів здивувати їх. Всі квартири в прибутковому будинку були просторими, в будівлі працював  безшумний ліфт і навіть внутрішні пилососи.  

   В 1941-1942 роках в окупованому Києві, в   будинку №15 жив  український поет, археолог, член Організації українських націоналістів Олег Ольжич. До речі, його батько  Олександр Олесь, був  відомим українського письменником та поетом. 

Вулиця Льва Толстого,  23/1,  будинок купців Новицьких.

    Помітно просівша чотириповерхова будівля по  вулиці Льва Толстого, 23/1 , колись належала родині київських купців Новицьких. В цьому будинку жив Володимир Науменко – український педагог, журналіст, громадський діяч.  В 1917 році протягом двох тижнів він тимчасово очолював Українську Центральну раду, а в 1918 році під час уряду гетьмана Павла Скоропадського був міністром освіти.