"Ім'я в історії: Агапіт"
Агапіт — давньоукраїнський лікар, чернець-постриженик Києво-Печерського монастиря, відомий багатьма зціленнями в Печерському монастирі, Києві та недужих з інших місць, а надто князя Володимира Мономаха.
Життєписна традиція називає Агапіта киянином. Постриг прийняв іще за життя Антонія Печерського. Найголовнішим напрямом діяльності Агапіта в стінах Печерського монастиря була лікарська практика, що спершу поширювалася лише на чернечу братію печерську, а згодом — і до віддаленіших міст Київської Русі.
Як свідчить про це «Патерик Києво-Печерський», Агапіт вдався до лікарської справи за прикладом саме-таки Антонія. Ще до приходу в Антонієву печеру Агапіт, напевно, мав навички лікування, здобуті осягненням традиційних для Києва лікувальних способів і рецептури від контактування з заїжджими лікарями. Агапіт спромігся зламати монополію в лікуванні деяких з них, котрі намагалися оскаржити можливості Агапіта як лікаря-практика.
Примітним фактом у життєписі Агапіта було зцілення чернігівського князя Володимира Мономаха, якому не змогли допомогти його придворні лікарі. Сталося це за печерського ігумена Іоанна (90-ті році XI століття). Князь намагався обдарувати особисто свого цілителя і рятівника коштовним скарбом, але Агапіт звелів віддати князеве принесення на монастирські потреби. За Агапітом, окрім його професійного по іменування «лічець», закріпилася ще й слава «безміздний» — лікаря, що не брав ніякої плати («мзди») за зцілення недужих.
Агапіт часто мав нагляд і за печерською монастирською трапезою, бо одним із засобів лікування в Агапітовій практиці виступало зілля, що й сам споживав. Подібним харчем підтримувалася й печерська братія, до їстівного раціону якої, напевно, входили складники, що мали особливо цілющі властивості.
Ще в царгородсько-візантійській культурі були відомі збірники для лікарів-практиків «Травники», які хоча й належали до неканонічних, одначе мали немалий вплив на все тогочасне громадянство. Поширювалися вони й у Києві та на Русі, де рецептура цих збірників доповнилася знаннями не одного покоління цілителів-травників. Відомими були в Києві й лікарські здобутки Александрії Єгипетської, про що натяком сказано в «Патерику Києво-Печерському».
Агапіт передбачив день своєї кончини. Спочив він наприкінці XI — на початку XII століття. Тіло померлого Агапіта було покладено в Антонієвих печерах. Невдовзі після смерті його почали вшановувати як святого, а за митрополита київського Петра (Могили) у 1643 році було здійснено прославлення преподобного Агапіта. Про давнє поширення пошанування Агапіта подає засвідчення віршова традиція — Агапітові було складено акафіст.
Помер Агапіт 1 червня 1095 році.
Коментарі
Дописати коментар