"Ім'я в історії: Полетику Г. - 295"
Друга половина XVII століття і майже все XVIII століття позначені безперервною боротьбою українського народу за возз'єднання Правобережжя з Лівобережжям. Однак Україна до кінця XVIII століття поступово перетворилася на провінційні частини сусідніх держав — Росії та Польщі — внаслідок територіально-етнічного роз'єднання, через згубні негативні внутрішні й зовнішні причини. Проте всупереч цій реальності ідея Української держави лишалася незнищенною, продовжувала жити із покоління в покоління завдяки діяльності українських просвітителів, митців, які, звернувшись до традицій української історії та культури, обстоювали й утверджували національну самосвідомість українського народу. У когорті митців-патріотів почесне місце посідає Григорій Андрійович Полетика — представник славного старшинського роду Полетик.
Народився Григорій Полетика 1725 році в родині заможного козака Андрія Івановича Полетики в м. Ромнах (нині Сумська область). Навчався в Киє- во-Могилянській академії, яку закінчив 1745 році. Знання з філософії, історії, риторики, піїтики, лінгвістики, богослов'я, здобуті Г. Полетикою в академії, сформували його світогляд, переконання, виховали любов і повагу до батьків, до історії та культури свого народу. Одержавши фах педагога, він викладав німецьку і латинську мови у Петербурзькій Академії наук та у Синоді. Упродовж 1764—1773 роках Г. Полетика працює головним інспектором Морського шляхетського корпусу. У 1773 році вийшов у відставку і, не полишаючи своїх ідей відносно автономії України, ґрунтовно вивчає українську історію і літературу. Під час укладання імператорською комісією проекту нового законодавства Г. Полетика, як делегат від Лубенського полку, обстоював права й вольності України. 
Як український патріот, усвідомлюючи роль національної історії та її значення у формуванні самосвідомості народу, Г. Полетика зібрав велику кількість документальних матеріалів з української історії, що склали найкращу приватну бібліотеку того часу. Він також зробив чимало перекладів античних авторів, склав унікальний тлумачний словар. 
У теоретичному доробку Г. Полетики є фундаментальна праця «История русов», в якій відтворено яскраві сторінки розвитку України від найдавніших часів до другої половини XVIII століття. Хоч автора «Истории русов» не названо, але дослідник цієї праці історик О. Лазаревський, зіставляючи її концепцію та стиль з архівними матеріалами Полетик, іншими документальними й науковими працями, аргументовано довів, що вона належить перу Григорія Полетики і його сина Василя. Багато істориків і в минулому, і нині (В. Горленко, І. Борщак) поділяють думку О. Лазаревського. Григорій Полетика помер 7 грудня 1784 році, похований в Олександро-Невській лаврі.
Коментарі
Дописати коментар