"Митці України: Вишенський І. - 470"

   Вишенський Іван — письменник-полеміст, аскет, першопрохідник на терені публіцистики, автор послань і трактатів, які мали великий резонанс у XVI столітті і слугували взірцем полемічної літератури для багатьох поколінь. Письменник пропонував власний проект світовлаштування, що полягав у поверненні до життя за моделлю ідеального ранньохрис­тиянського суспільства. Він відкидав будь-які вартості, що не стосувалися ідеї вічного спасіння. Його творчість є зразком раннього українського літературного бароко.

    Іван Вишенський народився приблизно 1550 році, ймовірно, у м. Судова Вишня на  Львівщині. Деякий час жив і навчався у Луцьку, був близький до Острозького літературно-наукового гуртка. Десь у 1580-х роках пе­реселився на Афон, звідки, будучи ченцем, надсилав в Україну по­слання. З 1604 року до 1606 року перебував на батьківщині — у Львові, Унівському монастирі, Манявському скиті. Потім знову повернувся на Афон, де й залишився аскетом-відлюдником аж до самої смерті. 

    Літературна спадщина І. Вишенського, що збереглася, стано­вить 16 послань і трактатів. У 1598 році десять творів було об’єднано у рукописну «Книжку». 

    Творчість Івана Вишенського помітно вирізняється в українській літературі XVI—XVIII століттях не лише силою таланту письменника, а й оригінальністю його світогляду. Головною темою полемічних творів Вишенського є боротьба з католицтвом і прихильниками Бе­рестейської церковної унії 1596 року. Виходячи з засад ранньохристи­янського подвижництва, візантійського аскетизму, ісихазму, він без­компромісно засуджував суспільно-політичний лад Речі Посполитої і українську церковну верхівку. 

   

   Письменник-полеміст високо цінував церковнослов’янську мо­ву як мову православної релігії й водночас шанував «просту» старо­українську мову, використовуючи її у своїй творчості. Його безком­промісна православна ортодоксальність, заперечення абсолютно усіх вартостей, що не стосувалися ідеї вічного спасіння, та загальна есхатологічна спрямованість творчості не вплинула на тодішнє українське суспільство й подальший розвиток української літерату­ри. Іван Вишенський залишився таким же самітником в історії рід­ного письменства, яким був і за свого життя. Разом з тим сила талан­ту письменника й оригінальність світогляду ставлять його на окреме місце в історії вітчизняної літератури. 

      Помер Вишенський Іван після 1621 року і похований на Афонському півострові (Греція).