На сайті Стенфордського університету, поряд з ім'ям Степана Тимошенка гордо красується титул "герой інженерії", адже саме йому належить вивчення явища прикладної механіки. Тривалий час вплив ідей українця був настільки потужним, що інженери між собою називали ці роки "ерою Тимошенка". Академії наук наперебій запрошували вченого - таких виявилось 16. Це ще раз підтверджує масштаб відомого науковця.
Народився Степан Прокопович Тимошенко 23 грудня 1878 року в селі Шпотівка Конотопського повіту Полтавської губернії (зараз Сумська область).
Середню освіту здобув у Роменському реальному училищі. З 1896 по 1901 рік він навчався в Петербурзькому інституті шляхів сполучення, по закінченні якого був залишений для роботи як асистент механічної лабораторії, потім як викладач. У 1903-1906 роках Степан Прокопович працював в Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті під керівництвом знаменитого Віктора Кирпичова, засновника і першого ректора Харківського технологічного інституту. У 1905 році Тимошенко був відправлений на один рік до Геттінгенського університету, де він працював з відомим німецьким механіком і фізиком Людвігом Прандтлем.
Восени 1906 року Тимошенко був призначений завідувачем кафедрою опору матеріалів у Київському політехнічному інституті. Повернення в рідну Україну виявилася важливою віхою і в його кар'єрі, і в його особистому житті (збільшується родина). З 1907 по 1911 рік він був професором в Київському Політехнічному інституті, де займався дослідженнями в сфері пружних систем, так званого методу Релея. У ці роки він написав свою першу роботу по гнучкості стрижня і опублікував першу версію свого знаменитого підручника про опір матеріалів. У 1909 році був обраний деканом відділення будівельної техніки.
У 1911 році вчений підписав протест проти міністра освіти Льва Кассо, після чого був звільнений з Київського політехнічного інституту. У тому ж році він був узятий на роботу професором в електротехнічний інститут і Санкт-Петербурзький інститут шляхів сполучення (1911-1917). За цей час Степан Тимошенко розробив теорію пружності і теорії відхилення променя, і продовжував вивчати стійкість. У 1918 році він повернувся в незалежний Київ і допомагав Володимиру Вернадському в організації Української академії наук.
Можливо, учений і залишився б в Україні, але постійна зміна політичної верхівки не залишала можливості займатися наукою. У 1920 році Степан Прокопович емігрував до Югославії. 1922 року, вже будучи вченим майже зі світовим ім'ям переїхав в США, отримавши запрошення від свого колишнього студента. У 1923-1927 роках працював в дослідному відділі компанії «Вестінгауз». З 1927 року Тимошенко професор на кафедрі механіки Мічіганського університету, з 1936 року професор Стенфордського університету. В обох університетах випустив десятки своїх учнів - відомих американських вчених. Без його книжок не обходилося жодне будівництво висотних будинків, мостів чи літаків. Кращого спеціаліста з опору матеріалів, коливань та вібрацій не було.
Не меншої популярності здобув Степан Тимошенко і в ролі викладача. Кожну лекцію він перетворював на вирішення конкретної інженерної проблеми. Часто навмисно робив помилки у рішеннях, чекаючи, доки студенти їх помітять. Потрапити до українця на курс вважали за честь.
Коли Степан Прокопович досягнув пенсійного віку, чемно написав заяву на звільнення, та в Стенфорді її розірвали на шматки і попросили залишитись. Українець викладав ще 10 років.
У 1957 році Американське товариство інженерів-механіків встановило почесну нагороду - медаль Тимошенка – як знак визнання його заслуг як вченого і як вчителя, його світового авторитету в своїй області. Медаль вручається щорічно за видатні досягнення в галузі прикладної механіки. Перша медаль була присуджена в 1957 році самому Степану Прокоповичу.
Його фундаментальні розробки з опору матеріалів, прикладної теорії пружності і теорії коливань випереджали свій час і знайшли повне практичне застосування у створенні сучасної авіаційно-космічної техніки, інженерних споруд і кораблебудуванні. Його наукові праці актуальні і сьогодні, його підручники переведені на багато іноземних мов, вони використовуються для підготовки інженерів-механіків у всьому світі.
З 1960 року він проживав в Німеччині у своєї доньки Ганни Гельцельт-Тимошенко. Там і помер на 94-му році життя 29 травня 1972 року. Похований Степан Прокопович Тимошенко біля дружини на кладовищі Альта-Меса в Пало Альто (Каліфорнія, США).
Коментарі
Дописати коментар