"Митці України: Ге М. - 190"

      Ге Микола Миколайович — живописець, майстер історичної картини, портрета, пей­зажу, один з найяскравіших і найскладніших художників в українському і російському мис­тецтві XIX cmоліття, співзасновник Товариства пересувних художніх виставок (1870), член Ра­ди Академії мистецтв, професор історичного та портретного живопису. Нова­торський талант митця глибоко вплинув на розвиток демократичних тенденцій в російському і українському мистецтві другої половини XX cmоліття.

     Микола Ге народився 27 лютого 1831 року в родині діячів культури: старший брат Григорій — письменник, драматург і художник, молодший Іван — письменник, актор і режисер. З 1847 року М. Ге — студент математичного відділення Київського університету, але мрія юнак, який рано виявив здібності до малювання, був у Петербурзі в Академії мистецтв, в залах Ермітажу. Микола стає студентом Академії мистецтв (1850), де його успіхи відзначено двома срібними малою золотою медалями. За дипломну картину «Аендорська чарівниця викликає тінь Самуїла» (1857) він отримав велику золоту медаль із правом стажування в Італії. Становлення М. Ге проходило і впливом К. Брюллова та О. Іванова, а подорожі до Швейцарії. Німе чини, Франції та життя в Італії сприяли вивченню класики світового мистецтва. 

 
  Вже перші самостійні роботи Миколи Ге засвідчують талант колориста, тяжіння до створення глибоко психологічних, емоцій виразних образів, досконале володіння рисунком, живописом, ко позицією. За картину «Таємна вечеря», написану в Італії, художнику присуджено звання професора (1863). 

      Прагнення до відродження мистецтва високого стилю, втілення гуманістичних ідеалів вирізняє М. Ге серед багатьох художників- реалістів того часу. Наділений могутнім талантом і яскравим творчим темпераментом, митець ніколи не заспокоювався, ставлячи перед собою нові завдання. Кращі твори («Петро І допитує царевича Олексія в Петергофі», ескізи на євангельські сюжети та інші) вражають глибиною філософської думки, сприйняття людини і природи, довершеністю пластичної форми і колориту. 

         З 1876 році і до кінця життя Ге жив на хуторі Іванівському на Чернигівщині, де ним були створені ключові полотна на релігійні сюжет серед яких «Що є істина?», «Голгофа», «Розп’яття», автопортрет (1892), портрети М. Костомарова, Л. Толстого, Н. Петрункевич, картини на теми сільського життя («Дівчина-українка», «Старий селянин», «Хлопчик-українець»), пейзажі («Світанок. Хутір Іванівський», «Сутінки. Україна»). Його могутня творча енергія, новаторське мистецтво відчутно вплинули на мистецьке отримувані багатьох майстрів українського живопису. Він брав участь в Комісії по перегляду статуту Академії, в організації виставки картин, кошти від продажу яких було передано на спорудження пам’ятника М. Гоголю в Ніжині, підтримував зв’язок з Київською рисувальною школою, учні якої часто жили у нього на хуторі. 

      У Національному музей "Київська галерея" зберігається одна з найбагатших колекцій творів художника, що репрезентує різні етапи його творчості.