«На тих Афганських рубежах»

15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця дата не випадкова - 15 лютого у 1989 році останній радянський солдат покинув землю Афганістану.

Що ми знаємо про Афганську війну? Можна розказати про ту неоголошену війну, що розтяглася на довгих десять років, мовою цифр. Всього участь у бойових діях брали 546255 радянських воїнів-інтернаціоналістів. Загальні втрати особового складу радянських військ, за уточненням, становили 14751, поранено - 49984, залишились інвалідами - 6669 осіб, потрапили у полон - 417 чол., 119 з них були звільнені. 

З 160375 українців, що пройшли крізь полум'я афганської війни - 12 тисяч отримали поранення, контузії, були скалічені, а 3360 - не повернулися до своїх домівок.

Фактично кожний четвертий з радянських солдатів, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наш співвітчизник, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, - також наш співвітчизник.

Щоб зрозуміти трагізм афганської війни, потрібно хоч трохи знати про її передумови. Розставити усе на свої місця можна лише зараз, коли доступнішою стає засекречена інформація.

Каталізатором військового втручання стала Квітнева революція 1978 року. У результаті цього у грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов'язувався переозброїти афганську армію. Керівництво СРСР продемонструвало готовність надати прокомуністичному режиму НДПА Бабрака Кармаля реальну воєнну підтримку.

27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликали стихійний опір народу. Пік бойових дії припав на 1984 - 1985 роки.

Воїни-афганці... Ми називаємо їх по різному: інтернаціоналісти, окупанти. Ми називаємо цю війну помилковою. Ми розумні заднім числом. Можна переосмислити все, але є вічні цінності, які не підвладні часу - ЖИТТЯ.

І поки на Землі існують гарячі точки, і поки порушується біблійна заповідь "Не вбивай!", ми не повинні заспокоюватися. Там, де проливається кров, виростає ненависть. Де виростає ненависть - сіється смерть.

Пам'ятаючи і вшановуючи воїнів-афганців, ми сьогодні не забуваємо про мужність українських військових, що захищають нашу державу на сході.

Вічна пам'ять тим хто не повернувся...

І шана тим хто залишився живим...