"Вражаючий світ: Архітектура"

 Родоначальником органічної архітектури став американець Френк Ллойд Райт. Вважаючи, що всі найдосконаліші форми вже створені природою, у своїх роботах він шукав зв'язок між живими творіннями й витворами зодчества. Данину органічній архітектури віддав і знаменитий фінський зодчий Алвар Аалто. Для його будівель характерні вільна ліпка архітектурних об'ємів, використання особливостей ландшафту й місцевих матеріалів.

Висячі конструкції виникли разом із широким застосуванням у будівництві металу. Вони використовувались при створенні мостів і висотних будівель. Особливість висячих конструкцій полягає в тому, що вони передають вагу всієї споруди сталевим тросам, які закріплені на вбитих у землю опорах-пілонах.

Наприкінці 19 століття був відкритий спосіб зробити бетонні конструкції у багато разів міцнішими: у незатверділий бетон почали вставляти металеві стрижні, а іноді і цілий сталевий каркас. Новий матеріал - залізобетон - у 20 столітті дозволив архітекторам втілювати найбільш чудернацькі й дивовижні задуми.

Опера під вітрилами

Готові залізобетонні блоки використовувались для будівлі славнозвісного Сіднейського оперного театру в Австралії (1959 - 1972). Датський архітектор Йорг Утцон задумав його як символ великого портового міста, тому споруда нагадує корабель, що летить на всіх вітрилах. Три комплекти величезних бетонних раковин, що зображують напнуті вітром вітрила (висота найбільшої сягає 60 метрів), розвернуті в різних напрямках, стіни й дах будівлі утворюють одне ціле.

Діамант на пагорбі

Ім'я американського архітектора Ф.Гері пов'язане з архітектурним стилем кінця 20 століття - постмодернізмом. Для цього стилю характерна відсутність прямих ліній і широке використання декоративних елементів. Для музею ім.Ф.Вейсмана Гері розробив складний фасад з площин, дуг і зрізаних конусів. Покриття з нержавіючої сталі відбиває світло таким чином, що будівля сонячного дня нагадує сяючий діамант. Розташована на високому пагорбі над річкою Міссісіпі, вона справляє на глядача справді грандіозне враження.

Мабуть, найяскравішим представником сучасної архітектури став американський зодчий китайського походження Яо Мінпей. Будівлі, споруджені ним різних країнах світу, поєднують надзвичайну вишуканість форм із суворою функціональністю. У 1995 році Яо Мінпей закінчив будівництво унікального комплексу - Зали слави й музею рок-н-ролу в Клівленді (США). На відміну від традиційних музеїв ця будівля мала служити відразу кільком цілям: бути концертною залою, гігантською дискотекою, зібранням аудіо-і відеозаписів, науково-дослідницькою лабораторією, студією звукозапису, сховищем костюмів, нотних записів, музичних інструментів і звукової техніки. Яо Мінпей одержав можливість, яка дедалі рідше випадає сучасному архітектору, - збудувати велику музейну споруду цілою від фундаменту до даху, а також оформити її фасад та інтер'єри.

Космічні куполи

Купол, створений американським інженером Річардом Фуллером, - це банька, утворена мережею трикутників, що складаються зі сталевих або алюмінієвих стрижнів; трикутники об'єднані в більш складні фігури - тетраедри. Такий металевий каркас можна вкрити будь-яким легким матеріалом - деревом, склом або пластиком. Фуллер одержав патент на свій винахід у 1947 році, однак минуло ще 20 років, перш ніж він був втілений у вигляді павільйону США на Всесвітній виставці "Експо-67" у Монреалі. Ця споруда вразила і спеціалістів, і звичайних відвідувачів виставки. Куля діаметром 75 метрів була вкрила прозорим матеріалом і вночі сяяла, немов інопланетний корабель, що спустився на землю