"Славетні імена: Нестор - літописець"

 

  Під ім'ям Нестор-літописець увійшла в нашу історію людина, яка цікавить сучасників перш за все своєю творчістю. Батьківщина Нестора - Київ. Як згадував сам літописець, він поступив до Печерської обителі послушником у юному віці. "До Феодосія, котрий жив у монастирі і правив доброчинне життя та іначе правило і який приймав кожного, хто приходив до нього, прийшов і я, грішний і недостойний раб Нестор, і прийняв він мене, коли мені було від народження мого сімнадцять років". Щодо дати народження та смерті Нестора не існує однозначної думки. 

    Не одразу Нестор став монахом. Згідно з грецькими церковними правилами, ті, хто готував себе служінню Богу в монастирі, підлягали обов'язковому трирічному випробуванню. Тодішній ігумен Феодосій вважав за необхідне, щоб кожен, хто переступав поріг монастиря з наміром залишитися в ньому назавжди, ходив спочатку в своєму одязі, аж поки як слід не ознайомиться з монастирським чином, його правилами  та звичаями, поки серцем і душею не відчує потребу перебувати в Божій обителі. Лише після іспитового терміну дозволявся чернечий одяг. Потім тривало випробування послушаннями. І лише після цього давався дозвіл на постриг.

    Випробування юнак витримав і вже ігуменом Стефаном був удостоєний дияконського сану. Зазначимо, що за тогочасними правилами в диякони посвячували не раніше, як виповниться двадцять п'ять років.

    Час випробування і послушництва для Нестора не минув марно. Згадаймо, що у Києво-Печерській обителі було тоді багато мужів високого розуму, які слугували взірцем духовного удосконалення. Про справжнє духовне життя писав преподобний Нестор: "Коли Стефан управляв монастирем і блаженним стадом, яке згуртував Феодосій, ченці, мов світила, сяяли в Русі. Одні були стійкими постниками, інші міцні були на бдінні чи у колінопреклонній молитві, багато дотримувалися посту через день чи через два дні, інші вживали тільки хліб з водою, деякі - варене зілля, дехто - тільки сире. Всі перебували в любові..."

   Маючи таких наставників та докладаючи терпіння і старанність до подвижництва, Нестор і сам зростав духовно. Особиста скромність, глибока смиренність були властиві йому. У своїх творах він називає себе грішним, меншим братом у монастирі. Як належне визнання його успіхів у духовному житті обителі засвідчує той факт, що саме йому в 1091 році доручив ігумен Іоанн відкрити мощі преподобного Феодосія. Доручення було виконане з великою старанністю.
    Преподобний Нестор відомий святій церкві і своїми богоугодними вчинками, і літературною діяльністю. Перші його твори - "Чтєніє про Бориса і Гліба", "Житіє Феодосія".

    У 1093-1096 роках виник Києво-Печерський літописний звід, складений за розпорядженням ігумена Іоанна. У 1110 році Нестор взявся за написання нового літописного зводу "Повість минулих літ", - вершини свого творіння. У ранньому середньовіччі  нема іншого руського твору, що за глибиною думки, філософських узагальнень і стрункістю побудови історичної концепції  міг би стати поряд.
     Створення багатопланового літопису " Повість минулих літ, або Звідки почалася Руська земля, хто в Києві перший став князювати і звідки Руська земля стала буть" - одне з унікальних творінь людського генію, подвиг великого любомудра.
    Висока освіченість автора, копітка праця з першоджерелами - великокнязівськими архівами, усними переказами феодальних родин, народними переказами і легендами дали змогу створити широке історичне полотно. Крім того, літопис Нестора знайомить з важливими подіями церковної історії. 

    Блаженний Нестор поступив до обителі за рік до смерті преподобного Феодосія (1074), тобто він провів у Печерській лаврі 41 рік і помер у 58 років. Хоча більшість учених-істориків схиляються до думки, що Нестор помер приблизно у 1116 - 1121 роках, маючи 65 років.
    Нестор залишив земне життя 9 листопада. Цього дня православна церква вшановує пам'ять великого літописця, святого угодника.