"Славетні імена: Іван Скоропадський"

 

"Ой, Боже наш милостивий, помилуй нас з неба,

Зруйнували Запоріжжя, - колись буде треба.

Ой, з-за Низу, з-за лиману вітер повіває,

Уже москаль Запоріжжя кругом облягає."

Пісня про зруйнування Січі

   Постать гетьмана Лівобережної України Івана Скоропадського не належить до гучних в національній історії, хоча жив він і творив в одну з переломних для України епох. Як свідчать джерела, походив він з незаможного козацького стану, предки якого згадуються ще в середині ХVII століття. Його дід Федір загинув на початковому етапі Хмельниччини у битві під Жовтими Водами, а батько Ілля козакував в Умані, хоч помітного становища не займав. Сходження Івана Скоропадського по службових сходинах відзначалось поступовістю, без карколомних перепадів. В 1675 році, за гетьманування Івана Самойловича, мав він досить незначну посаду військового канцеляриста, а на початку 80-х років удостоївся рангу чернігівського полкового писаря, в якому перебував понад 10 років. Зрештою така служба давала йому можливість відбувати різні дипломатичні прийоми, заводити потрібні знайомства. Саме знання хитросплетінь урядової політики і природний хист надалі гратимуть у його кар'єрі неабияку роль.

  Взяти булаву гетьмана України полковнику Івану Іллічу Скоропадському, людині добре освіченій, з великим життєвим досвідом, судилося у найтрагічніші для України дні - коли вирішувалася доля повстання Івана Мазепи. Це сталося, коли Івану Скоропадському було вже 62 роки і, отже, цілком несподівано. Помітною віхою його біографії стало призначення на посаду спочатку генерального осавула Війська Запорозького, а потім і полковника Стародубського полку, яке він обійняв на початку ХVIII століття. В тодішньому українському козацькому війську полковницький уряд вважався не тільки одним з найзначніших, але й дуже прибутковим. 

  Дуже швидко Іван Скоропадський стає одним з наймогутніших землевласників України. Вершиною військово-політичної кар'єри його стало обрання гетьманом Лівобережної України, після переходу Івана Мазепи на бік шведів у 1708 році. Своїм високим становищем Іван Ілліч завдячував політичній обстановці, яка склалась. Своє керування на вищій державній посаді він почав нерішуче і кволо. Маючи і так невисокий авторитет серед козацтва і української людності, він потрапив в обійми політики царського уряду, який взяв рішучій і жорстокий курс на знищення залишків української автономії.

      У 1722 році був виданий указ про створення для управління Україною першої Малоросійської колегії. На гетьмана перестали зважати. Такого політичного удару вже не міг перенести Іван Скоропадський і незабаром після виходу царського указу від хвилювання почав слабнути і згодом помер у Гамаліївському монастирі  м.Глухова 3 липня 1722 року.