"Усе моє, що зветься Україна"


Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься -Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори. 
                                                Ліна Костенко




Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"В гостях у Шамо"

З Україною в серці

«Дегустація поетичних новинок»