"Письменник, педагог, правознавець: О. Кониському-185"
Олександр Якович Кониський народився в 1836 році в селі Переходівка на Ніжинщині. Деякий час навчався у Ніжинському ліцеї, під час Кримської кампанії брав участь у воєнних діях, потім зайнявся адвокатурою, а з 1858 року почав друкуватись у пресі під псевдонімами Перебендя, Полтавець, Верниволя та інші. За діяльність у київській "Старій громаді" у 1863 році висланий до Вологди, а далі - у Тотьму, де судилося йому знайти своє кохання. Під час заслання Олександр Кониський одружився з Марією Олександрівною Пестерєвою.
1866 році О. Кониський жив у Галичині, де близько зійшовся з діячами українського відродження О. Барвінським, О. Огоновським, Павлом і Богдаром Кирчевими та іншими. Того ж року повертається в центральну Україну. Проживав , згідно з наказом адміністрації, на Херсонщині, Катеринославщині, а також у Полтаві. Тут він брав участь в організації недільних шкіл і писав для них підручники. Викладаючи з 1872 року в Києві, О.Кониський як член Міської вчительської ради обстоює необхідність введення у школах української мови. Він є одним із засновників "Руської історичної бібліотеки". В 1873 році - став одним з фундаторів Товариства імені Т.Шевченка у Львові, а в 1892 році - ініціатором перетворення його на Наукове товариство імені Т.Шевченка, якому згодом заповів значні кошти.
Літературна спадщина письменника містить близько 50 оповідань, низку поетичних та драматичних творів, грунтовну дослідницьку працю "Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя", значну кількість статей проукраїнського характеру, друкованих у галицькій та російській пресі, також підручники для українських шкіл. А також він є автором пісні "Молитви за Україну" (музика Миколи Лисенка).
У власному будинку в Києві (спочатку на Бібіковському бульварі, а потім на Маріїнсько-Благовіщенській) О.Кониський займав кімнати з окремим входом і жив, майже не спілкуючись з дружиною. Хоч і не дуже злагоджені були стосунки були в родині, проте, коли він захворів на запалення легень. Дружина щиро переймалася його здоров'ям і доглядала до самої смерті.
Олександр Кониський помер 29 листопада 1900 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
1866 році О. Кониський жив у Галичині, де близько зійшовся з діячами українського відродження О. Барвінським, О. Огоновським, Павлом і Богдаром Кирчевими та іншими. Того ж року повертається в центральну Україну. Проживав , згідно з наказом адміністрації, на Херсонщині, Катеринославщині, а також у Полтаві. Тут він брав участь в організації недільних шкіл і писав для них підручники. Викладаючи з 1872 року в Києві, О.Кониський як член Міської вчительської ради обстоює необхідність введення у школах української мови. Він є одним із засновників "Руської історичної бібліотеки". В 1873 році - став одним з фундаторів Товариства імені Т.Шевченка у Львові, а в 1892 році - ініціатором перетворення його на Наукове товариство імені Т.Шевченка, якому згодом заповів значні кошти.
Літературна спадщина письменника містить близько 50 оповідань, низку поетичних та драматичних творів, грунтовну дослідницьку працю "Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя", значну кількість статей проукраїнського характеру, друкованих у галицькій та російській пресі, також підручники для українських шкіл. А також він є автором пісні "Молитви за Україну" (музика Миколи Лисенка).
У власному будинку в Києві (спочатку на Бібіковському бульварі, а потім на Маріїнсько-Благовіщенській) О.Кониський займав кімнати з окремим входом і жив, майже не спілкуючись з дружиною. Хоч і не дуже злагоджені були стосунки були в родині, проте, коли він захворів на запалення легень. Дружина щиро переймалася його здоров'ям і доглядала до самої смерті. Олександр Кониський помер 29 листопада 1900 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Коментарі
Дописати коментар