"Майстер історичного роману: Іванові Багряному - 115"

Іван Багряний є однією з центральних постатей українського літературного процесу середини ХХ століття.
Іван Павлович Лозов’ягін (справжнє прізвище письменника, що походить від зрусифікованого Лозов’яга) народився 2 жовтня 1906 року в місті Охтирка в родині робітника-муляра. Початкову освіту здобув у рідному місті, а в 1922 році закінчив Краснопільську художньо-керамічну школу. У 1926-1930 роках він учився в Київському художньому інституті.

Літературну творчість І.Багряний розпочав ще під час навчання в Охтирській вищепочатковій школі, редагуючи учнівський рукописний журнал «Надія». Перший твір, підписаний ім’ям «Іван Багряний», був надрукований у київському журналі «Глобус» за 1926 рік.
У 1929 році вийшла перша збірка поезій І.Багряного «До меж заказаних», що мала підзаголовок «Поезії. Кн.2».
Сенсацією в літературному середовищі стала поема «AveMaria» (1929), яку молодий поет видав в Охтирці власним коштом. Твір одразу ж був заборонений, але 90% тиражу вже встигло розійтися. Владу розгнівав не сам зміст поеми, а передмова, написана у формі листа до редактора, де автор виступив проти свавілля радянської цензури.

Його шлях до правди пройшов через українські радянські
видання 20-х років і українську газету часів німецької окупації, через сталінські катівні і гітлерівські табори. Він шукав силу, яка б виборола волю українському народові. Іван Багряний був глибоко переконаний, що сталінський тоталітарний режим не принесе щастя Україні і не матиме пощади до нього. І залишався в самотині, у бідності, в гіркій своїй мрії про визволену людську гідність.
В 1944 році він написав один із найталановитіших творів — роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»).
Роман І. Багряного «Сад Гетсиманський» показав незламність людського духу в сталінських катівнях.

Роман «Людина біжить над прірвою» - про трагедію людини, що не знаходить правди ні в сталінській, ні в гітлерівській ідеологіях.
Твори Івана Багряного особливо цікаві сучасному поколінню читачів тим, що його герої мають національні особливості. Бунт української людини проти жорстокості світу та насильства держави-загарбника зокрема виробляє в ній позитивні моральні цінності. Бо не можна не змінитися, пройшовши випробування…
Помер Іван Павлович Багряний 25 серпня 1963 року.