«Ти, Україна, в мене єдина»

                                               

"В мого роду - сто доріг,
Сто століть у мого роду...
Роде рідний! Не стлумить
Нашу жилаву породу -
Сто вітрів в ногах лежить
Мого роду і народу..."

                                                                                                                                                                                     І. Драч

Народився Іван Федорович Драч 17 жовтня 1936 року в селі Теліженцях на Київщині. Вчився у Тетіївській середній школі, вчителював. Відбувши службу в армії, закінчив філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Закінчив також Вищі сценарні курси в Москві, працював у сценарній майстерні Київської студії художніх фільмів імені Олександра Довженка.

Уже перша збірка творів Івана Драча "Соняшник" провістила в українській поезії появу нового яскравого імені. Вона швидко розійшлася - навіть у автора не лишилося жодного примірника.

То були шістдесяті роки. Власне, початок шістдесятих, коли в Україні радянській благовістилися нові поборники її незалежності.

Потім побачили світ збірки поезій "Протуберанці серця", "Поезії", "Балади буднів".

Його сприймали і не сприймали. Надто дратували деяких критиків ускладнена асоціативність і разюче зіставлення різних сфер буття.

До речі, за кіносценаріями Івана Драча були зняті художні фільми "Криниця для спраглих", "Камінний хрест", "Іду до тебе", "Пропала грамота", "Зона". Знаний поет і як перекладач із світової літератури.

Але нам цікавий письменник саме як поет. Дивовижжя, яке породив Іван Драч у поезії, і справді не вкладається у звичні норми.

У сімдесяті і вісімдесяті роки одна за одною виходять друком нові книги Івана Драча: "До джерел", "Корінь і крона", "Київське небо", "Дума про вчителя" (драматична поема), "Сонячний фенікс", "Сонце і слово", "Американський зошит", "Шабля і хустина", "Київський оберіг", "Теліженці"... - аж до вибраних творів у двох томах.

Певна річ, із кожною поетичною збіркою Іван Драч відкривався не тільки новими естетичними якостями.

Особливо це відчутно в поемі "Смерть Шевченка", де Іван Драч роздумує про покликання поета. Поет і сучасність, поет і суспільство тут набрали таких образів змістовного звучання, що стали вражаючими символами соціальних проблем двадцятого століття.

Поезії Івана Драча окремими книжками вийшли російською, азербайджанською, латиською, польською, чеською мовами.

Герой України Іван Федорович Драч - лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, літературної премії Латвії імені Ояра Вацієтіса та міжнародної премії Фундації Антоновичів (США).

Помер Іван Федорович 19 червня 2018 року в місті Києві.